Читати книгу - "Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості"

Таким чином твердження «Ви навіть писати без помилок не вмієте» не втрачає своєї переконливості навіть попри існування безлічі комп’ютерних програм перевірки правопису. Ви ж знаєте, що перейматися правописом — це так по-дурному, тому і не говорите про це вголос. І саме тому залишаєтеся у глухому куті і не можете знайти виходу. (До речі, страх наробити

граматичних помилок — дуже поширена причина творчого заціпеніння).

Протягом цього тижня ми виявимо і проаналізуємо суть ваших негативних переконань за допомогою вправ на логічне і образне мислення. Вони можуть видатися вам банальними і малоефективними. Але ми зазначали, що таке ставлення — це результат внутрішнього опору. Якщо невисловлені негативні переконання — це і є ваш внутрішній ворог, то для боротьби з ним потрібна ефективна зброя. Принаймні випробуйте її, перш ніж випустити з рук.

Ваш внутрішній союзник: позитивна зброя

Перебуваючи у глухому куті у своїй творчості, ми часто всідаємося на трибуну і критикуємо тих, хто грає на полі. «Не такий він і талановитий», — говоримо ми про популярного митця. Може виявитися, що ми маємо рацію. Дуже часто саме сміливість, а не талант ставлять митця у центр уваги. Оскільки самі ми перебуваємо у стані творчого заціпеніння, то маємо схильність ставитися до цих самовпевнених монополістів загальної уваги вороже. Ймовірно, ми визнаємо, що причиною успіху є істинна геніальність, проте якщо перед нами лише геній самореклами, наше обурення переливатиметься через край. Тут йдеться не лише про заздрість. Це прийом зволікання, який втримує нас у глухому куті. Ми виголошуємо собі та іншим жертвам цілі промови: «У мене це вийшло б навіть краще, якби тільки...».

У вас це вийшло б навіть краще, якби тільки ви дозволили собі спробувати!

Позитивні твердження допоможуть вам дозволити собі спробувати. Позитивне твердження — це висловлення позитивного переконання. У нас неабияк добре виходить вести негативний внутрішній діалог, тому якщо ми хоча б трішки навчимося вести позитивний внутрішній діалог, то помітимо суттєві зміни.

Позитивні твердження — це як ліки для того, що ви хочете змінити у собі.

Джеррі Франкгаузер

Позитивні твердження допомагають відновити почуття безпеки і надії. Коли ми тільки почнемо з ними працювати, вони можуть видатися безглуздими. Банальними. Вони нас осоромлюватимуть. Цікаво, правда? Ми можемо з легкістю і без відчуття сорому ганити себе негативними переконаннями: «Я недостатньо талановитий (талановита) /недостатньо розумний (розумна) /недостатньо оригінальний (оригінальна) / недостатньо молодий (молода)...». Проте, як багатьом добре відомо, сказати собі щось приємне зовсім не так просто. Спочатку ви взагалі почуватиметеся не у своїй тарілці. Проговоріть ці твердження собі і перевірте, чи не видадуться вони вам безнадійно слізливими: «Я заслуговую на любов». «Я заслуговую на гідну платню». «Я вартий повноцінного творчого життя». «Я геніальний успішний митець». «Я маю безліч талантів». «Я упевнений у собі майстер своєї справи».

То як, ваш Цензор уже нашорошив свої огидні вуха? Цензори не зносять будь-якого натяку на самодостатність. Вони одразу ж починають розводити свої звичні брехні: «Та за кого ти себе маєш?». Так, нібито усе наше колективне несвідоме безліч ночей поспіль допізна дивилося «101 далматинець» Волта Діснея, навчаючись у Круелли де Віль інтонації для дошкульних звинувачень.

Просто спробуйте сформулювати позитивне твердження. Наприклад, «Я,_(ваше ім’я), видатний і плідний гончар [художник, поет і т. д.]».

Напишіть це речення десять разів поспіль. Поки ви це робитимете, станеться щось дуже цікаве. Ваш Цензор почне заперечувати: «Ей, ану ж бо притримай коней. Ти не можеш отак говорити про себе всі ці позитивні слова у моїй присутності». Заперечення почнуть виникати наче гриби після дощу. Це і є ваші особисті уїдливості.

Зустріч двох особистостей -це як контакт двох хімічних субстанцій: якщо відбувається якась реакція, то вона змінює обох.

К. Ґ. Юнг

Прислухайтеся до цих заперечень. Зверніть увагу на ці огидні і підступні уїдливості. «Видатний і плідний... ага, щоб часом... Відколи це?.. Не можеш і слова без помилки написати... Це ти свій письменницький застій називаєш плідним?.. Та ти просто дуриш себе... От ідіот... уявив себе не знати ким... Кого ти дуриш?.. За кого себе маєш?» І далі своєї правитиме.

Ви будете вкрай здивовані тим, які дошкульні слова вибовкає ваша підсвідомість. Запишіть їх усіх. Ці уїдливості скерують вас туди, де ховаються ваші особисті негативні переконання. У своїх маленьких огидних лапах вони тримають ключ до вашої свободи. Складіть перелік своїх особистих уїдливостей.

Саме час розпочати невеличке детективне розслідування. Звідки у вашій голові зародилися ці твердження? Від мами? Тата? Вчителів? Використовуючи список, проскануйте своє минуле у пошуку потенційних джерел негативу. Принаймні декілька таких джерел одразу спадуть вам на думку. Один з ефективних способів шукати джерела — мандрівка у часі. Поділіть своє життя на відрізки по п’ять років кожен і перелічіть поіменно тих людей, які найбільше на вас впливали протягом кожного періоду.

Пол завжди хотів бути письменником. Утім, після короткого спалаху творчості під час студентських років він почав писати винятково «у шухляду». Замість оповідань, про які він мріяв, Пол вів численні щоденники, кожен