Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

думок. Незабаром уявний образ прекрасного світу закріплюється в мозку у вигляді міцного нейронного зв’язку. Світ, який ви його собі вигадали, здається більш привабливим, ніж те, на що ви очікуєте від реальності, де існуєте.

Тільки-но мрії, що стосуються бездоганного світу, закріплюються у вас в мозку, кожен крок на шляху до «Обіцяної землі» починає супроводжуватися викидом дофаміну. Якщо оточення розділяє ваші очікування, позитивні відчуття зміцнюються. Легко зрозуміти, чому навколо очікуваних винагород формуються соціальні альянси.

Люди завжди уявляють бездоганний світ. Якщо вони голодують, у бездоганному світі є достатньо їжі, якщо вони не можуть знайти партнера для романтичних стосунків, у бездоганному світі навколо них в’ються натовпи шанувальників. Яким повинен бути ідеальний світ, завжди залежить від болю, що від нього людина хоче позбутися. Якщо найнегативніші емоції виникають у вас, коли ви бачите людей, що «розкололи більше горіхів», ніж ви, то у вашому бездоганному світі ніхто не зможе це зробити. Кожна дія, що наближає вас до вашого бездоганного світу, стимулює приємні відчуття від викиду дофаміну.

На жаль, у всього є своя ціна. Дійсність може істотно втратити свою привабливість порівняно з уявним бездоганним світом. І вона стане ще гіршою, якщо людина замість реального життя з головою порине в уявний світ. Іноді люди нехтують реальними життєвими потребами, оскільки чекають на те, що бездоганний світ усе зробить за них. Пошуки світу без болю можуть закінчитися дуже сильним болем. Замість ужити заходів для позбавлення проблем у реальності, людина починає уявляти світ, що в ньому її проблема вже вирішена, і фокусується на цьому. Врешті-решт на неї чекає ще більш глибоке розчарування. Можливо, серед ваших знайомих є люди з поганими звичками, які, щоб зав’язати, чекають знака з гори. Вони кажуть, що припинять пити (курити, уживати наркотики, грати в азартні ігри, тринькати гроші), тільки-но настане відповідний момент. Ось тільки відповідний момент так і не настає.

Тварини не уявляють собі жодної іншої реальності. Вони не уявляють світ, що в ньому не існує хижаків та суперників. Вони не чекають на те, що ніколи не відчуватимуть чогось неприємного. Вони сконцентровані на інформації, що надходить до них завдяки органам чуття тут і зараз. Структура людського мозку дозволяє трансформувати старі імпульси в нову інформацію. Мозок приматів такої здатності не має: вони живуть своїм життям без уявних утопій та апокаліпсисів. Звичайно, суттєвою перевагою людини є здатність уявити ймовірні зміни. Однак це не дає їй права ігнорувати дійсність. Людина не може жити в уявній реальності. Завдання префронтальної кори головного мозку – генерувати альтернативні очікування, які краще прогнозують реальність. Завдяки цьому людина здатна вирішувати проблеми.

Перехрестя історії

Тварини не здатні усвідомити власну смертність, тоді як людина усвідомлює цю неминучість. Зрештою її думки про майбутнє починають супроводжуватися невиразною тривогою. Якось настане день, коли світ продовжить існувати без вас. Коли виникає така думка, мозок ссавця відчуває загрозу для виживання, що витікає з власної кори. Це справжній апокаліпсис, і мозок ссавця шукає будь-який спосіб звільнитися від цього відчуття. Думка про страшну катастрофу, що загрожує Землі, може виявитися напрочуд заспокійливою. Звичайно, це не найприємніший варіант, але все ж кращий, ніж думка про те, що світ спокійно продовжить своє існування без вас. Мало хто в цьому зізнається, але людина досить легко може уявити собі вселенську катастрофу, коли з його смертю має померти і світ. Думка, що ви нічого не проґавите, навдивовижу заспокоює. Коли людина робить прогнози щодо майбутнього, у неї створюється ілюзія, ніби ситуація перебуває під її контролем. Складно контролювати події власного життя, але приємно відчувати свою владу, пророкуючи катаклізми, які очікують на людську цивілізацію, планету, галактику та численні всесвіти. Під час позбавлення від загрози полегшення посилюється, якщо людина сприймає ситуацію так, ніби вона врятувала від загрози життя на планеті Земля.

Усе, що забезпечує виживання, стимулює синтез дофаміну. Думка про забезпечення виживання у великому масштабі стимулює великий викид дофаміну. Будь-яка можливість залишити свій слід у світі несе приємні відчуття, оскільки в процесі природного відбору мозок мотивує людину гормонами щастя, коли їй удається забезпечити власне виживання як унікальної індивідуальності. При цьому, якщо зусилля залишити свій слід не є успішними, це сприймається як загроза виживанню.

Дещо про мозок ссавця…

Усе, що забезпечує виживання, стимулює синтез дофаміну. Думка про забезпечення виживання у великому масштабі стимулює великий викид дофаміну. Будь-яка можливість залишити свій слід у світі несе приємні відчуття, оскільки в процесі природного відбору мозок мотивує людину гормонами щастя, коли їй удається забезпечити власне виживання як унікальної індивідуальності.

Кожна людина почувається центром всесвіту. Її майбутнє залежить від того, що вона робить сьогодні, а витоки її сьогоднішніх проблем слід шукати в минулому. Мозок інтерпретує світ стосовно себе самого. Коли хтось інший поводиться, наче він єдиний у світі, вам це здається невиправданим. Проте власна аналогічна поведінка сприймається вами як цілком природна.

Ми часто чуємо: «Майбутнє людства залежить від того, що ми робимо сьогодні». Думка про те, що ми будуємо майбутнє своїми руками, викликає у нас приплив приємних емоцій. Коли ви робите щось для виживання, це зменшує страх за життя вашого внутрішнього ссавця. На жаль, у хвилюючого почуття, що ви стоїте на перехресті історії, є своя ціна. Ваші персональні розчарування і страхи починають проєктуватися на все людство, немов усі люди страждають від того ж, що й ви. Вам здається, що ви перебуваєте в епіцентрі глобальної кризи, і вас із головою накриває хвиля з розчарувань і страхів усього людства.

Наш мозок, що так полюбляє різноманітні схеми, легко знаходить закономірності в історії. Складно не піддатися спокусі знайти «ту саму» закономірність в історії людства, оскільки це створює ілюзію передбачуваності життя. Людина починає постійно шукати докази, які підтверджують закономірність, що була виведена нею, і відчуває задоволення, коли їх знаходить. Найчастіше це є очевидним у поведінці інших людей, а за собою подібне помітити складніше. Вам здається, що ви шукаєте факти. Це створює відчуття безпеки в турбулентному світі. Потім ви починаєте очікувати на те, що інші теж візьмуть курс, що ви обрали для себе. Вам здається, що увесь світ перебуватиме в небезпеці, поки він не діятиме згідно з вашим планом.