Читати книгу - "Простір неспокою"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дилеми
Під час тренування Гнат познайомився з усіма членами команди, хоч із багатьма вже зустрічався в іграх чемпіонатів Землі, щоправда, як супротивник. Обняв Гладишева, зрадівши його усмішці, мов теплому весняному ранку.
У Реброва була інша тактика тренувань, ніж у Солінда. Май давав завдання й незворушно спостерігав, як воно виконується.
Гнат двічі побував у залі електронного моделювання, відпрацьовуючи імітацію нападу з третього номера, і двічі на майданчику в нього нічого не вийшло.
Ребров за звичаєм промовчав, одначе після тренувальної гри відвів похмурого Гната вбік і сказав:
— Ви відволікаєтесь, Гнате, щось заважає вам працювати на повну силу. Точніше, не працювати, а думати. У вас якісь неприємності?
— Ні. По-моєму, ні…
Тренер вдавав, що все йде нормально, а може, і не вдавав, просто був певний себе.
— Бажання грати з повною віддачею у вас, бачу, є, але водночас воно блокується не менш сильним бажанням… яким — вам самому краще знати, я можу лише здогадуватись. І не засмучуйтесь, Гнате, у нас з вами все попереду.
Гнат з полегкістю провів очима Реброва, зустрів глузливий погляд Леона Хрустальова, та не надав йому значення. Був заклопотаний іншим.
Наступного дня він подзвонив Аларіці вранці, однак господарки вдома не виявилось, а домашній координатор не зміг відповісти, де вона. Не було її і в Інституті відеопластики, очевидно, чергувала в патрулі УАРС. Подумавши, Гнат подався на роботу.
У лабораторії зустрів Травицького. Той сидів у кріслі й роздивлявся на екрані проектора думок Гнатову конструкцію ТФ-антени. Обличчя в начальника бюро було якимсь дивним, неначе він хотів засміятись і заплакати водночас. Помітивши конструктора, кивком привітав його і розглядав так довго, що у Гната виникло відчуття непоправимої втрати, якоїсь трагедії, що сталася перед його приходом.
Травицький стер на екрані зображення, відтворив виведену Гнатом формулу ТФ-трансгресії і втупився в неї з тим же виразом обличчя. Потім сказав:
— Хлопчику мій, я не люблю гучних слів, як тобі відомо… Сядь на хвилину і послухай.
Гнат, стурбований його поведінкою, з тривогою глянув на витончену в’язь знаків і цифр формули, потім обережно сів на краєчку дивана.
— Я знав, що ти досвідчений конструктор, що ти оволодів кількома видами синектичних аналогій у конструюванні, але… даруй мені, я не помітив, що ти виріс у синектора вищого класу! Адже те, що ти зробив, можливе лише за умов використання всіх синектичних елементів! До речі, а сам ти зрозумів, до яких наслідків веде твоє відкриття?
— Зрозумів, учителю.
Травицький ураз посмутнів, став схожим на звичайного Травицького, що носить у собі чийсь біль, чи печаль, чи провину.
— Так, зізнаюся, це досить велике відкриття… — говорив він тихо, зовсім тихо. — Досить велике, щоб бути єдиним. Але, дай боже, аби я помилився!
Травицький раптом підвівся і повів Гната за собою. Вони вийшли в коридор, спустилися на нижній, підземний поверх інституту, де панували холод і синє світло, й підійшли до дверей з написом: “Запасник”. Двері поповзли вгору, і спантеличений Гнат ступив слідом за Травицьким у темряву.
Спалахнуло неяскраве жовте світло, впало на чисту сіру підлогу, купу ящиків обабіч проходу. Травицький повернув кудись ліворуч, проліз між штабелями балонів старих вакуумних екранів і став у кутку біля чудернацького пристрою — плоскої чотирикутної пластмасової дошки, що спиралася на масивну металеву станину з противагою і довгим суглобчастим важелем з лімбом.
— Що це за мотлох? — поцікавився Гнат, розглядаючи цю дивну конструкцію.
— Так званий кульман, — сказав Травицький шанобливо. — Пристрій для креслення на папері. Кульманами послуговувалися наші прадіди близько двохсот років тому.
— Але папір… аркуш має лише два виміри. Як же вони бачили об’єм?
— Вони креслили конструкції в ізометрії, а також у кількох проекціях: спереду, згори, збоку. Робили розрізи для пояснення.
— Так просто?!
— Просто й досить мудро, але… простота методу чи конструкції не завжди є достоїнство. Збагнув?
Гнат поміркував і зізнався:
— Не зовсім, учителю.
Травицький рушив до виходу. Біля дверей озирнувся на старий кульман і сказав:
— Подумай, навіщо ми зберегли у себе цей “мотлох”. Можливо, зрозумієш не зразу, не засмучуйсь. Свого часу переді мною теж ставили таке завдання, а зрозумів я все тільки через роки.
Відкриття, зроблене Гнатом на стику багатьох наук фізики простору, обговорювалося на черговому засіданні Технічної Ради Землі й породило зливу захоплених відгуків нефахівців з цих питань і хвилю зауважень та експериментальних перевірок формули всіма спеціалістами з ТФ-зв’язку.
Травицького викликав до себе голова Технічної
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Простір неспокою», після закриття браузера.