Читати книгу - "Космiчний Гольфстрiм, Василь Павлович Бережний"

нiколи їм не розповiсть, хiба, може, ввi снi з'явиться щось невиразне, примарне, щоб одразу ж i зникнути.

Сум'яття, викликане такою несподiваною i зовсiм незрозумiлою смертю фiзика, потроху вляглося, екiпаж "Вiкiнга" набирав звичного ритму роботи. Тривалий час точилася дискусiя про напрямок польоту. Куди летiти? З якою метою?

Було вирiшено скликати нараду. До рубки керування зiйшлися всi, окрiм тих, що на вахтi.

Перше слово Нескуба надав астрономовi:

- Лойо Майо пильнує космос, дружить iз Галактиками, - лагiдно посмiхаючись, сказав капiтан. - От i послухаємо, яка його думка.

- Ми з тутешнiми свiтилами ще не встигли зазнайомитись, - у тон капiтановi сказав астроном. - Але вже маємо досить широку програму дослiджень... За попереднiми даними, - вони ще потребують перевiрки, "Вiкiнг" виринув у цей, сусiднiй, Всесвiт поблизу центрального району Галактики, отже, напрямок вiд її ядра обiцяє максимальну рiзноманiтнiсть об'єктiв для спостереження i вивчення.

Капiтан бачив: навiть вiд самої цiєї думки астроном був у захватi, очi його сяяли якимось лихоманковим блиском.

- Пояс життя, - трохи навiть урочисто проголосив Лойо Майо, - завжди розташовується на периферiї Галактик. Якщо ми навiть не натрапимо на планету, придатну для колонiзацiї, то зробимо не одне вiдкриття, що збагатить науку про Всесвiт.

"Фанатик науки, йому аби вивчати, найцiннiший для нього сам процес вивчення, - подумав Нескуба, слухаючи тираду Лойо Майо. - А навiщо всi цi спостереження, коли вони не наближаються до Землi?"

Осипов пiдтримав свого колегу:

- Звичайно, вiсь вiд центра до периферiї Галактики найперспективнiша...

"I цей туди ж, - подумки коментував Нескуба, поглядаючи на суворе обличчя промовця, на острiшки його брiв, зсунутi над перенiссям... - Мабуть, вони обидва втратили надiю на повернення. А що з тих знань, коли їх не можна передати людству? Певне, для астрономiв спостереження космiчних тiл - це форма i сенс iснування, але... чи не вузько? Людство - ось альфа i омега нашого життя!"

Планетолог Сiагуру, звичайно, обстоював "планетну програму".

- Окрiм своїх, Сонячних планет, людина досi ще не побувала нi на яких iнших. Може, в цiй Галактицi нам пощастить?

"Не дуже ти нудьгуєш за своєю Африкою, - думав Нескуба. - Його, бач, ваблять чужi планети..."

Коли Сiагуру скiнчив свою пiсню, капiтан окинув поглядом присутнiх i не без досади вiдзначив, що багато хто симпатизує планетологовi, а в очах iнших проглядає байдужiсть i безнадiя. I фiзик Iдерський, i бiолог Алк, i астронавiгатор Павзевей, i навiть психолог Iлвала були якiсь iнертнi на вигляд, здавалось, їх зовсiм не цiкавить тема дискусiї.

Нескуба все ж таки сподiвався, що до нього приєднається бiльшiсть, а щодо пiдтримки з боку Павзе-вея та Iлвали не мав нiякого сумнiву.

- Скажу одразу, товаришi, що з пропозицiєю нашого... астроблоку я погодитись не можу, - почав Нескуба, позираючи на зоряне скупчення, що срiблилось на оглядовому екранi. - Мусимо усвiдомлювати себе частиною людства...

Капiтан доводив, що летiти треба якраз в напрямку до ядра Галактики. Це дасть хоч невеличкий шанс натрапити на "чорну дiрку", яка допровадила б їх у свою Галактику. Вiн розвивав гiпотезу про обмiн матерiєю помiж Всесвiтами-сусiдами.

- Якщо "Вiкiнга" винесла в цей Всесвiт гравiтацiйна течiя Космiчного Гольфстрiму, то чому не припустити, що десь є i зворотний рух? Як ви вважаєте, Iдерський?

Заручитися пiдтримкою фiзика Нескуба вважав дуже важливим.

Iдерський поворушив пальцями на пiдлокiтниках, потiм торкнувся защiпки еластичного пояса, що втримував його на крiслi, нарештi пiдвiв голову:

- У принципi я з вами цiлком згоден, капiтане...

- Це вже добре, - квапливо обiзвався Нескуба, окинувши його теплим поглядом. - Я так i сподiвався.

- ...Але тiльки в принципi, - похитав головою Iдерський. - Так, менi теж iмпонує гiпотеза про взаємний обмiн матерiєю мiж сусiднiми Свiтами. Цiлком можливо, що саме так воно й є. Але у ваших мiркуваннях вiдсутня навiть згадка про... час i вiдстань. Ви тiльки прикиньте - i одразу переконаєтесь, що коли б перед нами була ще тисяча рокiв життя, то й тодi ми не наблизилися б до ядра цiєї Галактики на якусь помiтну вiдстань. А камер анабiозу на "Вiкiнгу" нема.

- А може, до того тунелю кiлька мiсяцiв польоту! - кинув реплiку Нескуба, розчарований мiркуваннями Iдерського. - Може, тут рукою подати!

Iдерський видивився на капiтана, поплямкав губами i вибачливо всмiхнувся:

- Ви менi даруйте, але це вже, знаєте, ворожiння. Може, близько, а може, недосяжно далеко - це не науковий пiдхiд до проблеми.

- Що ж ви пропонуєте? - холодно спитав Нескуба, уже шкодуючи, що вирвалось оте "може".

- Я вважаю: треба промацувати простiр за допомогою гравiметрiв, i коли виявиться гравiтацiйний осередок, прямувати до нього.

- Так, гравiметричнi дослiдження треба провадити безперервно, погодився капiтан. - Але їхнiй ефект мiг би бути значно бiльшим, коли б "Вiкiнг" рухався у напрямку ядра.

- Iмовiрнiсть тут не набагато вища вiд нуля, - не поступався фiзик. - А от пошуки в "поясi життя", як висловився Лойо Майо, вiдкривають бiльшу перспективу. Висадившись на котрiйсь iз планет, а вони тут, безперечно, явище не рiдкiсне, ми тим самим утвердимо, закрiпимо найдальшу межу земної ноосфери*. Хiба це не велична мета?

______________ * Ноос (грецьк.) - розум.

- Не бачу нiякої величi в тому, щоб вiдмовитись вiд усього людства, сказав Нескуба. - Наше iснування втрачає сенс.

Деякий час усi мовчали. Капiтанова реплiка змусила багатьох замислитись.

- Як на мене, - обiзвався психолог Iлвала, - то напрямок до ядра видається перспективним. Збiльшується iмовiрнiсть попадання, а найголовнiше - з'являється орiєнтир, мета, до якої слiд прагнути. Маю на увазi те, що нагадав капiтан, - наш Всесвiт, рiдну Землю...

Нескуба слухав Iлвалу, i настрiй його кращав з кожним словом психолога. Може, таки вдасться переконати упертi голови!

Услiд за їлвалою пiдтримав капiтана Павзевей. Але астрофiзик Хоупман... Цей вважав, що пошуки зворотного тунелю - справа цiлком безнадiйна, i вiд неї треба вiдмовитись iз самого початку, щоб потiм не зазнати гiркоти невдачi й розчарувань.

- Ви кличете нас у примарний свiт iлюзiй, але той, хто не зважає на реальнiсть, неминуче зазнає краху.

"От тобi i Хоупман, - з прикрiстю думав капiтан, - отакий маленький, кволий чоловiчок, а розговорився - Цiцерон!"

-