Читати книгу - "Повість про нещасних марсіян, Олексій Вікторович Бобровніков"

Настали бучні, безладні дні банкетів, прийомів і прес-конференцій. Марсіянам показували все, що, на думку землян, могло їх цікавити: музеї, фільми, визначні пам'ятники міста.

Тепер, коли в тісних стосунках з людьми марсіяни швидко й досконало освоїли мову, перед здивованим людством почала розкриватися хвилююча таємниця сусідньої планети.

Багато дечого було передбачено земними вченими: суворий клімат з різкими змінами температури, безкраї червонуваті піщані пустелі, місцями вкриті миршавою рослинністю, широкі смуги оброблених полів уздовж каналів. Тут починалося царство фантастики. Серед пустелі потужні насосні станції безперервно качають з обох полюсів воду талих снігів, кисневі станції живлять величезні міста і селища на перехрестях каналів. Ці міста чудові й незвичайні. Якби люди могли побачити їх у потужні телескопи, вони нагадали б їм клапті піни, утворені тисячами блискучих бульок. Купою коштовного каміння вони громадяться над поверхнею планети. Банеподібні будівлі з прозорої пластмаси герметично закриті — в них створено штучну атмосферу і клімат. Люди виходять із будинків у сферичних ковпаках-скафандрах з достатнім запасом кисню. А якщо цей запас скінчиться, вздовж усієї зрошувальної системи, на однаковій віддалі розташовані заправні станції — кисневі колонки.

Як уже помітили й астрономи, сітка каналів розташована так раціонально, що жодна точка поверхні не віддалена від них більш як на триста кілометрів. Однієї заправки цілком вистачає, щоб подолати таку відстань.

Колись, дуже давно, атмосфера Марса була придатна для життя. Флора і фауна були багатші, життя нагадувало земне, і так само, як на Землі, планету тіпали міжусобиці і війни. Але природні умови змінились, і перед загрозою загибелі марсіяни об'єднались. Тільки дружною сім'єю, спрямувавши всю техніку на боротьбу з природою, можна було перемогти її.

— І розум переміг. Можливо, наближення якоїсь космічної катастрофи примусить жителів Землі наслідувати наш приклад.

Так закінчив одну з своїх промов Марсі Уан.

Як з'ясувалось, марсіяни не мають імен у нашому земному розумінні, а визначаються складною нумерацією, до якої входить, крім особистого номера, ще й номер каналу і міста або селища. Ім'я марсіянина е одночасно його точною адресою. Через те, що імена міжпланетних гостей здалися дуже складними, а на Землі їх було лише троє, то, зберігаючи марсіянські звичаї, їх назвали просто: перший, другий, третій.

В кінці виступу їм поставили ряд запитань.

Запитання. Яку їжу вживають марсіяни, і чи всі вони вегетаріанці?

Марсі Уан. Вегетаріанство наше обумовлене бідністю марсіянської фауни. З переходом до штучних умов життя, надто великим марнотратством було б витрачати кисень на свійських тварин. На Марсі, крім найпростіших кишечко-порожнинних і черв'яків, збереглись деякі види риб, членистоногих і плазунів, яйця яких ми споживаємо. Ці види зуміли пристосуватися до нових умов. Адже кисень на нашій планеті все-таки є!

Запитання. Отже, на Марсі немає птахів?

Марсі Уан. Літаючим тваринам трудно існувати через розріджену атмосферу, але зустрічаються напівлітаючі тварини, подібні до ваших коників. На Марсі усе живе рухається стрибками. Ці ж умови вплинули на розвиток нашої техніки. Я вже якось згадував про відсутність у нас колісних механізмів. Земна техніка породжена великим тяжінням. Щоб пересувати важкі предмети, первісна людина підкладала котки, від них і пішло колесо. У нас це вирішувалось інакше. Перші транспортні механізми були крокуючими або стрибаючими, на суглобових ногах; із стрибка зародилася авіація, звідси — прямий шлях до ракети.

Запитання. Чи спостерігають із Марса Землю, і що там про нас знають?

Марсі Уан. Наші оптичні прилади, наскільки я встиг ознайомитись, потужніші від ваших. Правильніше називати їх не оптичними, а електронними. Ми легко розпізнаємо на поверхні Землі міста і селища, а в рік останнього протистояння ми навіть спостерігали на вулицях міст якісь рухливі цяточки. На Марсі й досі вважають їх за мешканців Землі, але ми тепер зрозуміли, що це автомобілі.

Запитання. Чому ви не прилетіли раніше?

Марсі Ту. Ми чекали, коли закінчаться ваші нескінченні війни.

Запитання. Який у вас державний устрій?

Марсі Ту. Нами керує Рада інженерів. Оплата праці натуральна. Грошової системи у нас немає. Цим ми уникаємо нагромадження грошей і захоплення влади окремими людьми, що було б згубно для світу, в якому ми живемо. Цю тему ми докладно висвітлимо окремо.

Голос у залі. Стрибаючі соціалісти!

Запитання. Чи слід розуміти, що вам не подобається наш спосіб життя?

Марсі Уан. Мені дуже подобається гостинність, з якою нас приймають, але я утримаюсь від конкретної відповіді, бо я і мої товариші не мали ще часу всебічно ознайомитися з вашим побутом. Крім того, нам для порівняння необхідно познайомитися з способом життя інших областей планети.

Запитання. Чи відома вам ядерна зброя?

Марсі Уан. Навіщо ядерна чи яка б там не була зброя на планеті, де вже кілька тисячоліть немає воєн? Ми володіємо атомною енергією — без цього була б неможлива наша культура.

Запитання. Чи вживають на Марсі спиртні напої?

Марсі Уан. Ні.

Марсі Три. Я вперше познайомився з ними у вас на банкетах.

Голос із залу. І якої ви думки про цю штуку?

Марсі Три. Я постараюсь прихопити кілька пляшок, відлітаючи з Землі.

Запитання. А як у вас із злочинністю?

Марсі Уан. Основним злочином вважається дурість. Викритих у цьому не допускають до керівних посад і направляють до спеціального закладу, де їм намагаються прищепити хоча б почуття гумору.

Запитання. Мета ваших відвідин Землі?

Марсі Уан. Ми сподіваємось, та сама, якою ви керуєтесь, коли готуєтесь до аналогічних польотів.

Запитання. Які жінки на Марсі?

Марсі Три. Вони всі біляві.

Пожвавлення в залі.

— Після того, як ти придумав нам мову, треба було б укоротити твого язика! — роздратовано сказав Тед, коли вони вернулися з прес-конференції. — Хто тебе смикав за язик говорити про білявих, коли