Читати книгу - "Мої спостереження із Закарпаття, Юліан Хімінець"

в Ужгороді, а закінчилося в Марморошському Сиготі”, Вісті кол. вояків ІДА, стор. 6. ">[47]

1. Гетьманське Середовище, центр якого знаходився в Берліні, обмежився фактично тільки до пропагандивно-інформаційної діяльности. Єдиний Олександер Скоропис-Йолтуховський розвинув був дещо жвавішу діяльність, використовуючи для цього свої колишні контакти як Голови Союзу Визволення України. Здається, що його діяльність була гальмована відповідальними колами цього середовища, які (як це тоді говорилося), злякалися, що мадяри витягнуть з прем'єрського архіву на денне світло домовлення, яке у справі Закарпаття в 1929 році склав був гетьман Павло Скоропадський з тодішнім мадярським прем'єром Іштваном Талекі. Тому всі заходи О. Йолтуховського мусіли бути дуже обережними щодо мадяр як також щодо власного середовища. 2. Представник УНР в Берліні обстоював засаду гострого невтралітету, вважаючи справу Закарпаття внутрішньою справою ЧСР. Від січня 1934 року ці кола, за відповідними інструкціями свого центру в Варшаві, розраховували на німецько-польський пакт, як на можливість актуалізації української справи в трикутнику Берлін-Варшава-Київ з підкресленням цілковитого незацікавлення щодо української національної території на захід від Збруча. Дорадником УНР у німецьких справах був тоді Олександер Севрюк.

У таких обставинах ролю політичного та дипломатичного півофіційного заступництва справи Закарпаття перебрало на себе представництво ОУН в Берліні, що офіційно діяло під назвою Пресової Служби й як таке було акредитоване й в міністерстві закордонних справ і в міністерстві пропаганди. Керівником представництва й пресового бюра був В. П. Стахів. Така розв'язка справи була офіційно полагоджена Проводом Українських Націоналістів з прем'єром о. Августином Волошином.

В. П. Стахів стверджує: “Велику працю на користь цього дипломатичного агенства поклав Юлій Химинець, що з вересня 1938 року на доручення КЕ ОУН Закарпаття перебував в Німеччині й був для Проводу Українських Націоналістів головним дорадником у закарпатських справах. Він також отримав від прем'єра Волошина у Відні відповідні повновласті, які були узгіднені з Проводом Українських Націоналістів.

В Українській Пресовій Службі в Берліні працювали крім уже згаданих осіб, ще Іван Габрусевич, справи політичні; д-р Богдан Кордюк, економічна політика й Орест Чемеринський, питання націоналістичної преси та Андрій Луців, питання загально української преси та інформації.

Така постанова справи не сподобалась політичним колам міністерства господарства, що його очолював міністер Юліян Ревай. Треба зазначити, що берлінським мужем довір'я для міністра Ю. Ревая був О. Севрюк.

З рамени окремого штабу Проводу ОУН для справ Закарпаття Орест Чемеринський-Оршан виготовив влітку 1938 року “Плятформу Закарпаття”, яку Делегація повністю прийняла й на підставі неї діяла. Ось зміст цієї Плятформи:[48]

“Політична проблема Закарпаття не може бути відірваною проблемою. Вона належить до цілости ідеалів і змагань 45-мільйонової української нації. Цього мусить бути свідоме Закарпаття і це мусить воно дати недвозначно зрозуміти світові. Тільки в рамках розв'язки майбутнього всієї України лежить майбутнє Закарпаття. Так само і доля Закарпаття на ближчий час мусить вирішитися по лінії інтересів всієї української нації. Отже, включити себе всеціло в широко розгорнутий сьогодні фронт всеукраїнських змагань. Це перша передумова успішности й правильности поставлення питання Закарпаття.

Першим практичним висновком бу де тут створення в ім'я власних ідеалів, власної політичної сили - в противенстві всіх агентур Праги, Москви, Будапешту й Варшави, які сьогодні діють на Закарпатті. Цим агентурам мусить бути виповіджена найрішучіша війна - в ім'я власних ідеалів: великих, ясних, захоплюючих. В ім'я ідеалів революційних, що мобілізують до боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу, що переростають усе злободенне, зводячи його до засобу, а не цілі, і вляють своїм визнавцям будуче почуття післанництва, яке вони мають сьогодні сповнити.

З усього доброго і злого в минулому треба витягнути остаточні висновки й станути на нові шляхи - до боротьби за нові ідеали. Найважнішим заложенням для виглядів цієї боротьби буде ствердження, що в ЧСР іде - як вказує на це багато даних - до великих змін. Скорше чи пізніше положення зміниться цілковито. Воно має змінитися і на нашу користь, а не на наше лихо. А вже ніяк не можна допустити Закарпаття до того, щоби Прага могла сьогодні його коштом рятувати себе. А діється це сьогодні, бо Закарпаття не зв'язує чехам рук, бо Прага раз-у-раз видвигає проти домагань словаків та німців - “автономію” Закарпаття, яке задоволене й щасливе, отже - мовляв - не закидайте нам злої волі. Його не сміє бракувати в протичеському фронті других націй ЧСР! Це не конечне до симпатій до других націй, а для найважніших інтересів самого Закарпаття.

Коли Закарпаття не почне сьогодні говорити сильною, і то дуже сильною, мовою, то в найближчому майбутньому або впаде жертвою мадярсько-польських зазіхань, або втратить не тільки всі вигляди на справжню автономію, але й те, що має.

Треба рахуватися з тим, що справа судетських німців в ЧСР на довшу мету перерішена. В це, можливо, не вірить Прага, але це мусять брати на увагу ті, що реально оцінюють ситуацію. В момент успішного завершення змагань судетських німців, вся ЧСР незвичайно захитається і чеська національна думка стане на вирішальній історичній точці. Саме в той критичний момент Закарпаття зможе підперти активно і зможе зреалізувати свою ідею. Ми переконані, що ця ідея найде тоді відклик і серед чехів і серед других заінтересованих чинників. Під умовою, що з нашого боку почнуться кроки до ясно назначеної мети, вже від сьогодні!

Яка це ціль? На місце сьогоднішної ЧСР має повстати три вповні самостійні держави: Чехія, Словакія і Закарпатська Україна. Річ ніяк не фантастична - коли існує Люксембург, Андора й Ліхтенштайн - і то існує на довшу мету, то чому не має повстати Українська Закарпатська Держава - на якийсь час, поки не злучиться з Києвом? А Чехія і Словакія можуть удержуватися як самостійні держави, взагалі на довшу мету. Закарпаття мало б стати зав'язком української державности! Звідси мала б розпочатися велика українська акція допомоги східнім Українським Землям у їх боротьбі за повалення большевизму.

Ця ідея така велика, така сильна й яскрава - що коли