Читати книгу - "Semper tiro, Франко І. Я."

не знали годі,

Коли о правду й справедливість ходить.

Хоч пам’ять їх загине у їх роді,

То кров їх кров людства ублагородить!

 

III. «Було се три дні перед моїм шлюбом…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 8, с. 91-92, під заголовком «Глас вопіющаго въ пустыни».

IV. «Ти знов літаєш надо мною, галко…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 5, с. 99, під заголовком «А галици свою рѣчь говоряхуть» і з датою «22/I 1902». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275) з незначними розходженнями порівняно з текстом збірки.

V. «Крик серед півночі в якімсь глухім околі…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 5, с. 99-100, під заголовком «Се оу Римѣ кричѧть под саблѧми половецкими». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275) з незначними розходженнями порівняно з текстом збірки.

VI. «Де не лилися ви в нашій бувальщині…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 5, с. 100, під заголовком «Жены роусськія восплакашася».

VII. «І досі нам сниться…». Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 87-88.

Антошкові П. (Азъ покой). Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 12, с. 179, під заголовком «Аще іѧзыки аггельскими глаголю, а любви не имамѣ, ка ѧ ми єсть польза?» і датою «15.XI 1902».

Антошко П. - Петрушевич Антоній Степанович (1821-1913), український історик, філолог та етнограф ліберально-буржуазного напряму, автор праць з історії Західної України та з історії церкви.

«Галичанин» - львівська щоденна суспільно-політична газета «москвофільського» напряму. Виходила у Львові в 1893-1914 рр.

IX. «Вийшла в поле руська сила…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 12, с. 179, під заголовком «Лисицы брешуть на черленыя щиты». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275), в якому викреслено три строфи, що не ввійшли до основного тексту:

 

Що у нас щити червоні,

Всі ми за рублем в погоні,

Чорно-жовті й розбишаки

Дикуни і гайдамаки,

Недоварені студенти,

Деструктивні елементи.

 

А вони святі та божі!

В їх садках самі лиш рожі,

В їх хатках лиш чесність строга,

В них ані на крок від бога,

В їх книжках все правда щира,

В їх церквах найкраща віра.

 

В їх минулім все найкраще,

В їх будущім все путяще,

Всюди трони, і корони,

І геройські оборони,

Сурми грають, зброї крешуть -

Та лисиці завше брешуть.

 

X. «На ріці вавілонській - і я там сидів…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 1, с. 2-3, під заголовком «На рѣках вавилонских тамо сѣдохомъ…» і з датою «29.XI 1901». У тексті, друкованім у збірці «Semper tiro», відсутня десята строфа, що є у першодруці:

 

І хоч вирветься з уст крик: «Най гине тиран»,

То не крик се душі, тільки брязкіт кайдан.

 

XI. «Вже ж твоя святая воля…», XII. «Говорить дурень в серці своїм…». Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 96-100.

 

 

ІЗ КНИГИ КААФ

 

Кааф - легендарна квітка, сік якої нібито відроджує людину.

«Книга Кааф» - пам’ятка давньої літератури. «Книга, нарицаемая Каафъ, сирѣчь сборник…» діалогів на моральні теми (XV ст.).

I. «У сні зайшов я в дивную долину…», II. «Поете, тям, на шляху життьовому…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1904, кн. 3, с. 195-197.

III. «Гуманний будь, і хай твоя гуманність…». Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 108. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 256), в якому є три викреслені строфи, що не ввійшли до тексту збірки:

 

Яка гуманність в Мошковій окрасі?

Стара се повість, та не кождий чув,

А хоч і чув, то може, в іншім квасі.

То в жабокруцькій коршмі Мошко був,

А коршма геть на одшибі стояла

В степу, де вовчик вив і вітер гув.

А як зима степами загуляла,

То Мошко з балабустою й дітьми

Був сам, немов весь світ чума приспала.

 

IV. «Як трапиться тобі в громадськім ділі…». Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 109. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 256), в якому викреслено три строфи, що не ввійшли до тексту збірки:

 

Послухай притчі, якщо се не ясно.

В одному місті в дуже прикру хвилю,

Де вже грозив упадок каждочасно,

 

Один із горожан згромадив силу,

Дав лад, усім зневіреним додав відваги.

Відпер вороже військо аж на милю.

 

Тоді усе міщанство без розваги

Почуло в себе запал, в бій сипнуло,

Розбило в пух ворожії ватаги.

 

V. «Ти йдеш у вишукано-скромнім строї…». Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 110. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 256), ідентичний із текстом збірки.

VI. Ф. Р. («Дівчино, каменю дорогоцінний…»). Вперше надруковано у кн.: «За красою», Чернівці, 1905, с. 24-25.

«За красою» - альманах, виданий групою українських декадентів (молодомузівців) у 1905 р. на честь Ольги Кобилянської, що мав стати своєрідною демонстрацією естетичної програми модернізму.

VII. «Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 11, с. 95-96, під заголовком «Із дневника» із датою «20. XI 1901». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 255), ідентичний із текстом збірки.

VIII. «Як голова болить!..». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 11, с. 96-98. Дата - «2/XII - 1901». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 255), в якому закреслено строфи:

 

А в серці квилить щось: «Та се ж про тебе

Написано! Хоть оглянься! Схаменися!

Хіба тобі не видавлено очі,

Коли в’язався