Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі "

Глава 6

Вранці прокинулась із відчуттям, ніби за мною хтось спостерігає. І буквально, тільки розплющивши очі, з жахом відсахнулася, побачивши спокійно сидячого біля мого ліжка Корецького. 

По венах, пекучим жахом повільно розповзлася отрута. Коли мої очі зіткнулися з  поглядом чорних проваль господаря що пропалювали  наскрізь. В ніс, на контрасті  тут же, вдарив дивовижний аромат свіжо звареної кави.

Чоловік поважно розташувався в глибокому кріслі, освітлений променями вранішнього сонця. Та дивився на мене не кліпаючи очима, ніби крізь. Я відповіла йому тим же. 

На чоловікові була вдягнена біла бавовняна сорочка, верхні ґудзики на ній були сміливо розстібнуті, відкриваючи вид на міцні чоловічі груди та  рельєфний торс.

Хижі риси обличчя, у денному світлі здалися мені трішки м'якішими, ніж учора. Але презирливий погляд з прищуром  що  відображав надмірну зосередженість та холодність виморожував. Та суперечив з кривою напівусмішкою на чоловічих вустах. 

В інших обставинах, я б навіть залюбувалася ним, чоловік дійсно був гарний. Але його краса була холодною, відштовхувала, я б навіть сказала лякала.

Довгі пальці, акуратно стискали маленьку чашечку з ароматним напоєм, що димився. У горлі моментально пересохло, і я проковтнула слину. 

Чомусь саме в цей момент мені нестерпно закортіло свіжої кави. І я жадібно зиркнула на порцелянову філіжанку у його руці. Дивовижний аромат, що йшов від неї здавалося розбудив, всі мої смакові рецептори разом.

- Хочеш? - Хрипко поцікавився чоловік, подавшись вперед і простягаючи мені філіжанку.

- Ні, — збрехала, підібгавши губи. 

Щосили намагаючись триматися від чоловіка, на безпечній відстані. Хоч у моєму становищі, це було більш ніж безглуздо. Якщо він зараз вирішить знову взяти мене силою, то ніхто і не що йому не завадить. А тим більше ніякі мої вмовляння та благання на нього не подіють.

Вчора мене вже жахливо принизили, буквально втоптали в багнюку, скористалися без мого дозволу. Але найстрашніше, що вперше у житті я не змогла протистояти цьому. Дати достойну відсіч. Мене  як останню повію мовчкі використали, та відшили. Та найгірше було те, що я, не дивлячись на це приниження отримала задоволення.

Моє тіло  ніби мене зрадило, сліпо відреагувавши на грубі пестощі цього демона. Залишаючи гіркий присмак, вчорашньої ночі. 

Я досі не могла зрозуміти, як так вийшло. Як, цей чоловік  що лякав зараз мене до кольок, зміг це зі мною зробити. Нібито в той момент, цей монстр, огорнув мене якоюсь темною магією. Сп'янив своєю владою наді мною, своїм неповторним гострим запахом. Мені навіть здається, що я знову відчуваю на своїх устах його жорсткий та владний поцілунок. Він тільки своєю присутністю зминав мою волю примушуючи підкоритися, але при цьому міг дарувати й неймовірну насолоду.

- Ну як хочеш, Арі-іно, — пророкотав низько опустивши підборіддя, та зробивши ще один довгий ковток кави,  поставив чашку на приліжковий столик. - За хвилину тобі принесуть сніданок, і я сподіваюся, ти все з'їси до останньої крихти. Мені потрібна здорова партнерка для сексу, а не кволе кошеня, — хмикнув уважно оглядаючи моє худорляве тіло.  - Я люблю пограти в дуже жорсткі ігри дівчинко, але все поступово, не відразу. Обіцяю тобі сподобається не менше ніж в перший наш раз — пророкотав чоловік розпливаючись  в м'ясоїдній посмішці, оголюючи вискал білих рівних зубів. А в очах, які ще хвилину тому здавалися бурштиновими, спалахнула непроглядна темрява, поглинаючи майже всю райдужну оболонку.

- Які ще ігри? Я Вам не річ, і не дозволю зі мною так поводитися! Ви не маєте права тримати мене силоміць, це як мінімум протизаконно, — здригаючись всім тіло, і ковтаючи слова, вибухнула. 

Відчуваючи, як сльози образи та неймовірного страху перед монстром, болюче стиснули горло. Але бажання, хоч якось, поставити зухвальця на місце, було сильнішим. І я як могла тримала обличчя, намагаючись вгамувати тремтіння голосу.  Але під його гнітючим поглядом, що ніби спалював,  це було, ой як не просто.

На мій подив, замість того, щоб накричати на мене або вдарити, за моє нахабство, на обличчі чоловіка навіть м'яз не здригнувся. Він дивився на мене з якоюсь цікавістю, нахиливши голову набік,  ніби побачив щось що його в мені неймовірно зачепило. 

- Ти сама погодилася, дівчинко. Сама підписала собі вирок, – спокійно відповів на мій випад Корецький. - Тебе ніхто не просив заступатися за свого татка. Я б просто прикінчив його, й одним падлом у цьому світі стало менше, — вишкорився. Ці слова він буквально виплюнув мені в обличчя грізно блискаючи очима. 

Примушуючи буквально здригатися від кожного слова, як від шпаркого удару. 

- Але  ж ні. Ти погодилася з тими умовами які я тобі озвучив,  невже із-за того, що ти така добра і шляхетна?  Чи ни так Арі-іно? - Чоловік подався вперед і боляче стиснув мені підборіддя, примушуючи глянути на нього. – А якщо це дійсно так. Тоді будь добра виконати те, що обіцяла, — прошипів мені в обличчя, в небезпечній близькості від моїх губ. Обдаючи гарячим диханням з домішкою ароматом кави. 

Моторошно, але в ту ж мить мені до одуру, до божевілля, захотілося, щоб він мене зараз поцілував. Пристрасно, владно, жорстко, шалено гостро. Як вчора. Поцілунок з присмаком чилі. Щоб його язик, такий вологий і гарячий, проник у мій рот і пестив, поневолююч, примушував, мучив. Зводячи з розуму.

Я на мить замружилася і смикнула головою, відганяючи примару, що наринула. А коли розплющила очі, чоловік уже відсторонився. Височіючи надомною на всю висоту свого величезного зросту.

- А на рахунок, тримати під замком, — продовжив уже спокійніше. – Я й не збирався. Можеш виходити зі своєї кімнати, коли заманеться. Оглянути будинок, якщо забажаєш та подвір'я. Звичайно, в межах огородженої території, далі тебе ніхто не випустить. Та звісно, тільки у супроводі своєї особистої охорони.

Сказавши це, чоловік вийшов за двері. І цього разу я вже не почула, неприєине клацання. 

Невже не замкнув?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍