Читати книгу - "На твоєму плечі, Ірина Айві"

18

---- Чому одразу ідіот ? Я чесно кажучи зовсім безкорисно намагаюся допомогти тобі , а ти невдячна кидаєшся на мене з образами  ---- здивовано і в одночас ображено питає Артем , навіть не усвідомлюючи , що пропонує таке безглуздя , на яке я нізащо і ніколи не погоджуся . 

---- І ... , що на твій погляд мені потрібно відрізати чи навпаки пришити ? А може підтягнути ? Я маю такий жахливий вигляд , що без сліз і не глянеш ---- серйозно питаю я Артема .

---- Ну ... , не знаю . Про це варто запитати у лікаря ---- пластичного хірурга .

---- Не знаєш , а пропонуєш . Ти приглянься і скажи , що тобі в мені не подобається . Ніс ? Губи ? А може .... груди варто збільшити щоб тобі сподобатися . 

---- А ти доволі гостра на язик , Ліно . Раптом так осміліла , випустила кігтики . З чого б це така сміливість ?

---- Тому що подобаюся собі такою , як є .  Без штучного носа і силіконових губ . Мене все влаштовує . І нічого змінювати я не збираюся . 

---- Не хочеш і не треба . Я хотів лише допомогти щоб тебе не висміювали на кожному кроці . Ти ж у інститут зібралася . Знаєш які там дівчата . А ти ,.... поглянь на себе , твоя безлика сукня тхне нафталіном , волосся схоже на купу соломи , у якому ворони гніздяться . Обличчя ....  , чому ти не користуєшся косметикою ? Не ображайся Ліно , але вигляд у тебе просто жахливий . Ти взагалі не слідкуєш за собою . Ти ж дівчина , а схожа на опудало . 

---- Все сказав ! Чи може ще вилиєш трохи бруду на мене ? Навіть не можу уявити , що ти судиш людей лише за зовнішнім виглядом .

---- Ліно , тут немає нічого дивного . За такими критеріями жеве весь світ . Зустрічають по одягу , а проводжають по розуму . Нічого не вдієш . Такі правила сучасності . Не ображайся , але дивлячись на тебе хочеться подати тобі милостиню .

---- Ммм , як у вашому світі все легко і просто . По одягу він судить . А ти знаєш , що за все моє свідоме життя я жодного разу не була у магазині чи торговому центрі . Одяг завжди для мене купувала тітка Віра або віддавала свій , підганяючи під мій розмір . Я ніколи не була у перукаря . Коли моє волосся було аж надтто довгим його обрізала теж тітка . Вона завжди переконувала мене  що моє місце біля неї і , що ніхто не дозволить щоб така , як я вчилася у інституті . А я наважилася і втекла від неї , мріючи здійснини своє заповітне бажання . Мені байдуже , що за моєю спиною говорять інші люди . Я така яка є і пластичний хірург мені не потрібен . Хіба людина може обирати стиль  життя для себе чи у якій сім'ї народитися ? І я не можу . Та знаєш я упевнена , що якби мої батьки були живими все було б геть по іншому . А так ... 

---- Не потрібен , то не потрібен . Може хоч суконь кілька купимо ? Що скажеш ? 

---- Сукню ..., можна , ... одну , але колись я обовязково поверну тобі гроші .

     Тепер я розуміла , що Артем везе мене до торгового центру . Решту дороги ми мовчали аж поки чоловік не припаркував автомобіль і ми разом не попрямували до Ocean Plaza . У торговому центрі я вперше . Очі розбігаються від яскравих вітрин . Усе і усі навколо такі красиві . Тут вирує життя і я з ним у повному дизбалансі .

---- Так , ... давай спершу купимо тобі телефон . Що б у разі потереби ти могла мені зателефонувати . 

---- Ти правда купиш мені телефон ? ---- невірячи власним вухам перепитую я .

---- Так , Ліно , але це швидше необхідність ніж подарунок . Давай піднімемося ескалатором на гору , немає бажання плентатися ногами  . 

---- Ти хочеш щоб я стала на цю штуку ? ---- запитала я налякано .

---- А чому ні !? Так набагато зручніше і швидше . У моєму житті час це гроші .

---- Артеме , я боюся , що ця штука з'їсть мої ноги .

---- Не бійся , тобі треба зробити лише один крок , який ти робиш так само коли йдеш звичайною ходою  . Лише крок вперед . Зробимо його разом .  Я поряд . 

---- Все одно мені страшно . Раніше я ніколи ....

---- Ох , Ліно , у мене взагалі складається враження , що ти прибулець .

    Артем взяв мене за руку і потягнув за собою . Було відчуття ніби по моєму тілу раз за разом проходить електричний струм . Я спітніла  , а дихання стало важким і переривчастим . Важко було зрозуміти , це тому , що так страшно ставати на цю штуку чи тому , що Артем взяв мене за руку .

---- Ліно , невже настільки сильно боїшся . ?

---- Ну ,...  зовсім трохи . З тобою не так страшно .

    Артем проявляє турботу , возиться зі мною . Терпить мою незграбність .  А насправді йому мабудь соромно водити за собою таке страхітливе опудало , як я . Я ж помічаю , як люди з цікавістю оглядаються на нас .

    Ставши на ескалатор до хрусту стискала його руку . Голова йшла обертом .  Коліна підкошувалися і якби не Артем я б точно не переборола цей страх . Лише його тепла долоня додавала сил позорно  не впасти на коліна  . 

---- Артеме , невже це мій власний телефон ? ---- радіючи , як мале дитя я стискала у руках одну з моїх мрій . Як же все легко і просто коли є гроші . 

---- Твій , твій , але збав емоції , бо на нас уже люди оглядаються .

---- Можна я обійму тебе , щоб .... подякувати ?

---- Ліно , давай іншим разом . Гаразд ? Сьогодні у нас ще є справи , а часу не так вже й багато .

    Артем доволі тактовно позбувся моєї настирливості . Мабудь обійматися з такою , як я це самогубство для такого красеня .

---- Давай зайдемо ще у якись бутік щоб вибрати тобі плаття .

---- Давай , але я не дуже розуміюся на моді . 

---- На скільки мені відомо у таких магазинах є дівчата консультанти , вони з радістю щось підберуть для тебе .

---- Ну ходімо . Це так хвилююче , вперше в житті вибиратиму собі плаття .

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍