Читати книгу - "зустріч яка змінила моє життя , ліліанаа"

Розділ 18 (Денис)

я сидів з Ніколь та чекали приїзду Камелії і Давида, але тут до мене подзвонив мій давній знайомий.

 - слухаю

 - ...

 - ти знаєш як виглядає моя дочка, опиши дівчину і хлопця 

 - ...

 - господи.. - я глянув на Ніколь, вона торкнулася моєї руки. поглядом немов питала, що сталося

 - ...

 - добре, дякую. - я вимкнув телефон

 - Денисе, що сталося? що з Камелією? - спитала мене Ніколь

 - пам'ятаєш як 3 роки тому, я врятував хлопчика 10 років - вона кивнула

 - і батька його пам'ятаєш? 

 - так, але до чого вони до Камі?

 - він працює таксистом і віз Камелію з Давидом до нас, але Камелія ззаду них помітила машину і Давид попросив Вадима звернути кудись, щоб відстати від них - Ніколь стиснула мою руку

 - не кажи, що Камелія і Давид зараз у них.. - я промовчав, що мені їй казати? що наша дочка зараз сидить не зрозуміло де 

 - мені потрібно їхати, треба знайти їх і врятувати - ми з Ніколь встали, вона торкнулася мене. ледве стримувалася щоб не розплакатися

 - я поїду з тобою - тихо сказала вона, я обійняв її

 - ні люба, ти залишишся вдома. ми втрьох повернемося живими і не пошкодженими. я обіцяю тобі - вона глянула на мене

 - Давиде, вона моя дочка, я не можу сидіти вдома..

 - вона і моя дочка, але я не можу тебе взяти з собою, щоб і ти постраждала. залишайся вдома і чекай мого дзвінка, я знаю де вони - я поцілував і відпустив її, я побіг до машини, там був пістолет ще з минулого разу.

 

вже через 40 хвилин я стояв перед тими самими дверима, я чув голос Бойка, він кричав на Давида за якісь гроші 

 - віддай мені гроші, бо твоя дівчинка постраждає

 - не торкайся мене! ти бридкий! - я почув крик Камелії, увірвався в підвал

 - НЕ СМІЙ ЧІПАТИ КАМЕЛІЮ! - всі глянули на мене

 - тату.. ти прийшов  -  тихо сказала Камелія 

мене схопили ззаду за руки, я спробував вирватися, але не вийшло

 - скажи їм нехай відпустять їх, я виплачу борг Давида - Бойко засміявся як псих

 - хлопці, обшукайте його - вони почали обшукувати мене, за ремнем знайшли пістолет і забрали, віддали Бойку

 - будеш спостерігати як страждають дітлахи 

 - ти псих! відпусти їх! вони молоді ще, дай їм життя побачити! 

 - ніі, Давиду потрібно було навчитися відповідати за свої вчинки

 - МЕНЕ ВБИЙ, АЛЕ ЇХ ВІДПУСТИ - крикнув йому я, він підійшов до Камелії і розв'язав її. вона стояла потирала місця там де була мотузка, вона підійшла до мене і обняла

 - квітко, забирай Давида і тікайте. там моя машина поїдете в поліцію - прошепотів їй на вухо, вона зробила крок від мене і глянула на Давида

 - Балюк, ти і справді готовий померти через цих дітлахів? - на його обличчі була противна посмішка

 - готовий, я готовий на все заради моєї дочки. розв'яжи Давида і нехай вони йдуть звідси. ми поговоримо з тобою - він кивнув Камелії і та кинулася розв'язувати Давида, поки вона була спиною до нас він навів зброю на мене і засміявся..

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍