Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Розділ 12. Найгірше позаду

 

Розділ 12. Найгірше позаду

 

Якою ж класною виявилася Міранда! Інтуїція Лізу анітрохи не підвела. Це була жінка практична, жвава, ініціативна, пряма, з прогресивними поглядами на роль представниць прекрасної статі у громадському житті.

Елізабет розповідала, що поділилася тим, що знайшла сестру, лише з нею — зі своєю компаньйонкою, бо довіряла їй, як нікому іншому. І це не дивно. Міранда — своя-своїсінька. Дівчина-друзяка і щира душа.

Вона з дивовижним ентузіазмом сприйняла плутану розповідь Лізи про те, що вони з сестрою помінялися на один день місцями.

— Я завжди знала, що Елізабет набагато сміливіша і рішучіша, ніж вона про себе думає, — потужним басом говорила Міранда. — Я така рада за неї, що вона влаштувала цю маленьку пригоду. Як кажуть у нас, автомеханіків: кожному автомобілю іноді потрібно струснутися в ралі.

Вони сиділи в салоні, де було тепло та затишно, і компаньйонка не зводила з Лізи очей.

— Ну які ж ви схожі — одне лице, — захоплювалася вона.

Це був зручний момент запитати про те, що Лізу давно цікавило.

— Мірандо, розкажи, як Елізабет дізналася про мене. Вона обіцяла розповісти всі подробиці при зустрічі. Але зустріч поки що довелося перенести.

— Я не знаю особливих подробиць. Але, наскільки мені відомо, їй про тебе розповіли сестри Ланде. Вони найсильніші медіуми у герцогстві. Елізабет пішла до них дізнатися зовсім іншу інформацію, але вони відкрили їй це.

— А що вона хотіла дізнатися?

— Щось про свій дар. У неї нещодавно прокинувся сильний дар.

— Який?

— Вона також медіум.

Оце так новина! Сестричка має паранормальні здібності?! Аж дух захоплювало. Мабуть, тому їй і вдався трюк із дзеркалом — портальне переміщення.

— Медіуми у нас — велика рідкість, — продовжила розповідати Міранда, — як автомобіль із шестициліндровим двигуном — пара-трійка на все герцогство.

— А чи не тому в Елізабет відбою від наречених не було, що вони дізналися про її рідкісний дар?

— Елізабет тримала свій дар у таємниці. Вона поки що сама не знає, що з ним робити. Але вона і так вважається завидною нареченою. Красива, вихована, розумна, батько дає за нею добрий посаг. Та тільки, якщо хочеш знати мою думку, жоден з наречених її не вартий, — Міранда зневажливо пирхнула і, зітхнувши, з досадою додала: — У неї вистачило духу відмовити першому десятку залицяльників, але шлюбну пропозицію сина герцога, якому під силу занапастити кар'єру батька, вона відкинути не наважилася.

— Нічого страшного, зробимо так, щоб він сам перехотів одружуватися, — кровожерливо посміхнулася Ліза.

Міранда відповіла їй таким самим задерикуватим кровожерливим поглядом:

— Люблю відчайдушних!

Якщо до цієї миті Ліза розглядала варіант поїхати звідси, спокійно відіспатися вдома в Елізабет, відклавши на завтра операцію з відшивання нареченого, то після схвальних слів Міранди вирішила, що має діяти негайно. Часу в неї не так і багато, а Брайан поки що налаштований категорично — він ясно дав зрозуміти, що інцидент зі Сніговим Дідом анітрохи не похитнув його бажання одружитися.

А що ж тоді похитне його матримоніальні плани? Потрібно показати Брайану, що від жінок одні проблеми. Ось, наприклад, чому Ліза вирішила, що відсутність вбрання для чаювання — це її проблема? Нехай це стане його проблемою.

— Мірандо, нас запросили на чай. Не бажаєш зігрітися парою чашок гарячого напою?

 

 

Брайан залишив непроханих гостей, Лауру і Крістофера, у вітальні, віддав Освальдові розпорядження накрити столик для чайної церемонії, а сам пішов в одну з опочивалень, щоб переодягнутися. Його джемпер і бриджі були наскрізь мокрі після борсання зі "Сніговим Дідом" у кучугурі снігу.

Правду кажучи, він не знав, у що переодягтися, адже давно вже не жив у замку і більшість його речей було перевезено до столичного маєтку.

Єдине, на що йому вистачило розуму, — стати біля каміна і спробувати дати вогню висушити одяг. Брайан дивувався сам собі. Чому він кинувся в погоню за "Сніговим Дідом" і не подумав навіть надіти верхній одяг? Боявся впустити? Але воно було того варте. Він згадав, яке здивування його охопило, коли впійманий ним "дід" виявився його майбутньою нареченою.

Але яке дівчисько! Хто б міг подумати, що леді, яку вважали зразком гідності та скромності, здатна потайки пробратися до чужого замку?! Розкажи йому хтось подібне, він би ніколи не повірив. Брайан вважав її тепличною квіткою, але це боязке створіння сьогодні відчайдушно боролося з ним — брикалося й опиралося. Очі горіли, щоки палали.

Він мав би вибачитись, що мимоволі допустив такі вільності. Вона була під ним, і їхня боротьба подекуди нагадувала любовні обійми. Принаймні в ньому встигла спалахнути іскра. Але водночас Елізабет сколихнула в ньому і гнів. Брайан досі не міг повірити, що вона працює на столичну газету. Жінка-журналіст — несумісні поняття. Гірше, мабуть, лише жінка-автомеханік. Вона спокійно зізналася, що нишпорила замком у пошуках сенсації. Більше того, погрожувала продовжити вивідувати його таємниці.

Ну і вечір!

Після того, як зігрівся біля вогню, Брайан заспокоїв себе думкою, що найгірше позаду. Але тут у двері постукали. На порозі з'явилася Елізабет. Він навіть замружився від побаченого. Небеса, дайте йому сили! Що це на ній?

— Ваша світлосте, ви просили повідомити, коли я переодягнуся в своє і буду готова до чаювання, — з премилою незворушною усмішкою промовила вона. — Прийшла сказати, що переодягнулась і готова.

 

__________________

Дорогі читачі!

Як думаєте, все ж таки в чому з'явилася до Брайана Елізабет? Хто вгадає?;)

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍