Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

Частина 16. Спорядження

Повернувшись на базу і дивом не зустрівшись ні з ким дорогою, ми донесли речі до моєї кімнати.

Дякую за допомогу, але на цій чудовій ноті я тебе вічливо виганяю. - сказала я, коли ми поставили ящики. Не дуже ввічливо. - сказав посміхаючись чоловік і сів у крісло. - Я нікуди не піду. Не вийдеш у двері – викину тебе через вікно. – серйозно сказала я. Можеш спробувати, звісно. - так само спокійно сидів він. - Тобі настільки неприємне моя компанія? Я тобі не довіряю. - відповіла я, схрестивши руки на грудях і дивлячись на чоловіка. Він різко встав і підійшов до мене. Думаєш, що я доноситиму на тебе Джаю? - спитав він серйозно, дивлячись мені в очі. Плювати мені на Джая. Я не довіряю тобі. - відповіла я і в моїх очах загорівся вогонь.

Чоловік знизав плечима і підійшов до ящиків, зазирнувши всередину.

Я все одно не піду. Твоя тушка зараз моя відповідальність. - сказав чоловік, розглядаючи балони всередині ящика. Тут я в безпеці. – відповіла йому я. Ага. Скажи це Ендрюсу з компанією, яка зараз у казематах відпочиває. - глянув на мене Рексар і відповів на мій запитальний погляд. - Вони заходили до твоєї кімнати зі зброєю, коли я прийшов тебе будити. Слухай, давай поможу зі спорядженням? Або хоча б покажеш, а то я поки що нічого не розумію з того, що тут стоїть. Гараааазд. - я закотила очі і поклала на стіл костюм, над яким працюю. - Бери один із балонів і поклади костюм у той металевий бокс. - почала командувати я, а сама сіла за ноутбук.

Підключившись до костюма, він засвітився смугами і легенько засвітився. Я поставила налаштування для коригування оболонки, запустила необхідний код і підійшла до Рексара. Підключивши балон до клапану в боксі, ми міцно його закрили, і я включила подачу газу. Ще трохи почаклувавши над ящиком я відставила його і взялася за голошар. Підкинувши його в повітря, я ввімкнула проекцію лісу.

Гарно .. - тихо сказав Рексар, оглядаючись. - Схоже на Йенардін. Що? - я відволіклася від комп'ютера та уважно подивилася на чоловіка. Нічого, це я так… Спогади з дитинства. Чим допомогти? - чоловік труснув головою і подивився на мене. Хотів зблизитися зі мною – розповідай. Все одно костюм буде готовий лише за кілька годин. – я подивилася на браслет, на якому була смуга завантаження. - А з голошаром треба повозитися. - я поринула в комп'ютер, вдаючи що пишу код і вношу якісь дані, але приготувалася уважно слухати Рексара. Нууу.. ех.. - він важко зітхнув і сів у крісло. - У дитинстві батьки мене возили в клан Ланель у Йенардині. Це великий ліс, що дає силу всім перевертням. Там здебільшого жили вовки, але були й інші. Гарне місце… Твоя проекція мені нагадала цей ліс. Довго ти там був? - запитала я, не обертаючись. Жив близько трьох років із сім'єю. Уолтер Ланель, голова клану, дав нам притулок, коли мисливці напали на наш клан. Але це було давно. Ліс згорів близько тисячі років тому. Капець ти старий! - засміялася я, приховуючи тривогу. Іди ти! Я тут з тобою особистим ділюся, а ти... Вибач. І як тобі цей Уолтер Ланель? - запитала я. Цікаво, що розповість мені про мого діда Рексар. Я з ним майже не бачився, але мої батьки товаришували з його синами. - він усміхнувся, занурившись у спогади. - Він мав онуку. Прикольна дівчинка, трохи молодша за мене. Ми з нею весь ліс облазили, вона весела, задира, косячила постійно, прям як ти. - він засміявся, а я напружилася. - Вона.. Була веселою. Чому була? - запитала я. Ліс згорів у вогні аконіту. І весь клан Ланель згорів разом із ним. - відповів чоловік і підійшов до мене. - Говори чим допомогти. Потрібно відкалібрувати ці ефеси. - я простягла чоловікові комплект із двох рукояток, швидко закривши вікно налаштування голошара, в якому висвітлилася назва трансльованої проекції "Йенардин". І як це зробити? - з усмішкою спитав він, дивлячись на рукояті. - І взагалі, що це?

Замість відповіді я дістала свій ефес з за поясу і ментальним сигналом трансформувала його в кинджал, потім у пістолет, потім в арбалет і в меч. Трансформувавши ефес назад в руків’я я повісила його на пояс.

Напевно, я переоцінив свої можливості. - з сумнівом подивився на мене Рексар. Та годі тобі, зараз все покажу. - я посадила його за другий ноут і підключила до нього ефеси. - тобі потрібно налаштувати плавність трансформації та задати код для налаштувань зброї. Код тобі зараз відправлю, ти маєш звести це все до загальної матриці. Впораєшся? - запитала я і подивилася на задумливе обличчя чоловіка. - Рексар, я сподіваюся, що ти ще й розумний, а не тільки симпатичний? Впораюся. - чоловік уткнувся в ноут, але я помітила задоволену посмішку. Який ти все ж таки кіт. - я почухала його за вухом і сіла за свій ноут, не звертаючи уваги на здивований погляд Рексара.

Через годину налаштувавши голосферу на інші локації і додавши Гімалайські ліси для Рексара, я подивилася, як там у нього справи з ефесами. Все було краще, ніж я думала, чоловік швидко розібрався з ПЗ і вносив редагування, які я йому скинула.

Внеси ще цей код. - я передала йому повідомлення через браслет на ноут і він почав його додавати. - Непогано, з тебе буде толк. – засміялася я на обурений погляд чоловіка. Чуєш, а ти нічого не поплутала? - він хижо посміхнувся. Ну все, котик, не злись. - я знову почухала його за вухом, але він перехопив мою руку. Не роби так. – серйозно сказав він. Гаразд, гаразд, не зліться, принц Кассіан. - засміялася я і сіла назад за свій ноут, але тут же зблідла, зрозумівши що сказала. Обернувшись до чоловіка я побачила, що на мене дивляться палаючі білі котячі очі. Що ти сказала? - гарчачим голосом запитав мене чоловік, на що я тільки дивилася на нього, не в змозі відвести погляд. - Кіро.. звідки ти знаєш це ім'я? Так, тепер тобі точно час забиратися. - я схопилася з крісла і пішла до дверей, але Рексар блискавично перехопив мене і притиснув до стіни, тримаючи за горло. Хто ти?! - гарчав на мене чоловік. Рексар, відпусти, мені боляче .. - налякано подивилася на нього я. Відповідай! - він притис моє горло сильніше, але потім раптом здивовано на мене подивився і відпустив, від чого я впала на підлогу і закашлялася. - Не може бути.. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍