Читати книгу - "Дволикий шлях, Burka D"

ГЛАВА 8. Необхідні жертви?

Священик знаходився на борту літака, що летів через Атлантику до Північної Америки. За вікном темніло небо, яке простягалося до горизонту, символізуючи його внутрішній стан — безмежний та занурений у морок. Попереду його чекав новий континент, де він мав намір завершити свою похмуру справу. Він знав, що для того, щоб вижити і стати сильнішим, йому належить знайти і поглинути залишені гріхи.

Після тижня пошуків він обрав невеликий штат, розташований у північній частині країни, далеко від великих мегаполісів. Це місце здавалося ідеальним для його цілей — тихе, провінційне містечко з населенням, достатньо малочисельним, щоб не привертати уваги, але при цьому достатньо великим, щоб сховатися серед місцевих жителів.

У цьому місті панувала атмосфера затишку і спокою, яку порушували лише рідкісні події. Вузькі вулички, обрамлені старовинними будинками і зеленими деревами, створювали відчуття вічності. Священик оселився у невеликій квартирці на околиці, орендувавши її під вигаданим ім’ям. Тут він міг залишатися непоміченим, спостерігаючи за життям городян і шукаючи свої нові цілі.

Місяці минали, і священик терпляче чекав. Його мета була ясна, і він знав, що не варто поспішати. Він вивчав місцевих жителів, аналізуючи їхню поведінку і шукаючи тих, хто міг би стати носієм одного з залишених гріхів.

Священик сидів у кутку дешевої квартири, розглядаючи карту міста і роблячи позначки. Почали з’являтися плоди довгих пошуків. Він вистежив кухаря, носія сили, і тепер ретельно планував свій наступний крок. Кухар працював у популярному ресторані міста, але його справжнє обличчя ховалося за маскою добропорядного кулінара. В тіні ночі він перетворювався на канібала, який використовував своє підземне лігво для вчинення мерзотних діянь.

Священик ретельно вивчив розклад кухаря, з’ясувавши, коли той залишається один у своєму підвалі. Це місце було наповнене кошмарними знахідками: старий залізний стіл, бочка з кислотою і зловісні інструменти, призначені для розчленування жертв. Підвал був справжнім вівтарем обжерливості, де кухар віддавався своїм жахливим пристрастям.

Настала ніч, і священик вирушив до будинку. Він знав, що кухар буде там один, готуючись до свого звичного ритуалу. Священик дочекався моменту, коли підвал закрився, і кухар залишився один. Переодягнувшись у звичайний одяг, священик обережно прокрався через задній двір, уникаючи шуму. Вхід до підвалу був схований за масивними дверима, які кухар завжди замикав на замок. Священик підійшов до раніше виявленого маленького віконця, схованого за тумбочкою; воно вело з кухні у підвал, і приступив до здійснення плану. Він знав, що вогонь стане його союзником у цій битві. За допомогою сірника він підпалив кілька ганчірок, просочених бензином, і кинув їх у кут підвалу. Полум’я швидко розгорілося, і густий чорний дим почав заповнювати простір.

Кухар, захоплений своєю справою, не відразу помітив загрозу. Коли він нарешті відчув запах диму і побачив вогонь, було вже пізно. Священик спостерігав з укриття, як кухар метався по підвалу, намагаючись знайти вихід. Він хапав ротом повітря, але пари соляної кислоти змішувалися з димом, роблячи дихання неможливим. Його очі розширилися від жаху, він схопився за горло, відчуваючи, як його легені наповнюються отруйними парами. Кухар упав на коліна, потім на підлогу, його тіло почало судомно сіпатися. Невдовзі він затих, його очі заскляніли, а обличчя скривилося в останньому крику.

Священик залишався в тіні, дочекавшись, поки вогонь не вщухне. Підвал був майже зруйнований, а тіло кухаря лежало нерухомо серед уламків. Він обережно підійшов до тіла і перевірив пульс — кухар був мертвий. Священик уважно оглянув кімнату, переконавшись, що слідів, які вказували б на його присутність, не залишилося. Він покинув підвал, закривши за собою обгорілі двері, і вирушив назад додому. У його душі панувало задоволення — черговий гріх був переможений. Обжерливість кухаря тепер належала йому, посилюючи його внутрішню темряву і наближаючи до використання Диявола.

Ранкове сонце повільно піднімалося над горизонтом, освітлюючи місто своїм золотим світлом. Промені проникали крізь напівпрозорі штори, заливаючи маленьку квартиру священика м’яким, теплим світлом. Він прокинувся раніше звичайного, відчуваючи якесь невловиме занепокоєння. Щільні стіни кімнати здавалися йому тісними, і він вирішив вийти на балкон, щоб спробувати знайти відповідь на свої внутрішні терзання.

Священик відкрив скляні двері і ступив на балкон. У прохолодному ранковому повітрі витав легкий аромат квітучих дерев і свіжості нічного дощу. Він стояв, мовчки дивлячись на тихе містечко, яке тільки починало пробуджуватися від сну. Машини на вулицях були рідкістю, люди поспішали на роботу, але його думки вилися далеко звідси.

Внутрішній компас, той невідомий інструмент, який спрямовував його протягом всієї його темної місії, знову почав набирати силу. Священик відчував, як його свідомість охоплює дивне відчуття, ніби невидима рука спрямовує його погляд і думки у певному напрямку. Очі його блукали містом, затримуючись на різних будинках і вулицях, але ніде не знаходили відповіді на неясне передчуття.

Минуло кілька хвилин, і раптом він відчув несподіване прозріння. Його погляд зупинився на маленькій, скромній будівлі вдалині. Це був непомітний спортивний зал біля моря...

Священник уважно розглядав будівлю спортивної зали, немов намагаючись проникнути за її стіни й побачити, що ховається всередині. У його серці зародилося смутне передчуття, що саме тут криється черговий носій насіння. Підозра посилилася, коли він почав збирати інформацію про залу і її мешканців.

Незабаром він почув про тренера, чия зовнішність і манери викликали у оточуючих водночас захоплення і побоювання. Люди говорили про нього, як про людину сувору й безкомпромісну, але водночас — доброзичливу й турботливу. Однак священник відчував, що за цим фасадом ховається щось зловісне.

Він почав спостерігати за тренером, намагаючись не привертати уваги. Священник непомітно з'являвся у залі, під виглядом звичайного клієнта, і слідкував за кожним його рухом. Він не пропускав жодного слова, вловлював найменші зміни у виразі обличчя і поведінці тренера.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍