Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

побіг у туалет. Епізод 6 Публічна стіна

Кожному треба надавати зла стільки, скільки, по-перше, сам можеш зробити, а потім ще стільки, скільки може прийняти його той, кого любиш і кому допомагаєш.

Марк Туллій Цицерон — політик, філософ, оратор

Зелені чоловічки, погрожуючи автоматами, увірвалися до гримерки Джаззі. Сидячи спиною до стражів правопорядку, вона спокійно роздивилася їх у дзеркальному відображенні, повільно підвелася зі стільця і обернулась до них.

— Über! Підіймаємо руки вгору. Über! — скомандував зелений чоловічок, вдаривши її прикладом у груди.

Джаззі похитнулася, але не впала. Подолавши біль, підвела погляд на свого кривдника. Крізь вузький проріз балаклави на співачку дивилися карі очі.

Вона підморгнула йому і залишилася стояти з опущеними руками.

— Über! Я сказав: підіймаємо руки! Über! — знову наказав страж.

— Über! Не гарчи, солдате. Хоч би яка була причина вашого приходу, я не порушила жодного закону і не зробила нічого поганого. Über! — зберігаючи зовнішній спокій, вимовила Джаззі.

Співачка тисячі разів виходила на сцену. Вона ідеально володіла своїм голосом. Він звучав рівно і впевнено.

— Über! Запускаємо машину правосуддя. Über! — скомандував зелений чоловічок.

У Джаззі запаморочилося в голові. Нудота натиснула на горло. Шлунок скрутили спазми. Але вона нічого не їла з учорашнього дня, тому не виблювала. Лише біла цівка пінної слини побігла вниз по підборіддю. Джаззі знову встояла на ногах. До кімнати впливла Äфродіта. Джаззі вперше випала нагода роздивитися машину правосуддя зблизька. Істота чарівної краси. Відсутність очей зовсім не збентежила Джаззі. Ледве вловимий, приємний, свіжий запах. Äфродіта буквально світилася від щастя. Вона підпливала до Джаззі — нудота посилилася разом з неймовірно потужною енергетикою, що променіла від машини. Але навіть у такій драматичній ситуації — у свої останні хвилини — співачка не втрачала самовладання.

Машина правосуддя зависла в повітрі перед підсудною. Її обличчя змінювало форму. Äфродіта сканувала жіночу öсобину. Вилиці машини правосуддя раптом виступили вперед, ніс згладився, залишилися лише невелика горбинка і два вертикально витягнуті прорізи. Рот узагалі зник. Моторошне видовище не віджахнуло Джаззі. Але раптом Äфродіта заверещала, різко опустивши нижню щелепу. Шкіра на місці рота тріснула, порвалася, оголивши м’язи, кістки, зуби… Кров побігла струмками, розтікаючись на грудях. Від моторошного крику машини правосуддя навіть стражі покидали зброю і схопилися за голови. Гострий, пронизливий біль заклав Джаззі вуха. Äфродіта замовкла. Її груди та живіт знову наповнювалися повітрям. Джаззі не була впевнена, що витримає ще один вереск. Несподівано для всіх Äфродіта заспівала:

— Відлітай на крилах ві-і-ітру, — волосся машини правосуддя затріпотіло, ніби від поривів вітру, — ти в край рідний, рідна-а-а пісне на-а-аша3.

Зелені чоловічки розгублено озиралися. Вперше Äфродіта настільки нестандартно починала допит затриманої öсобини. Але ще більше солдати здивувалися реакції Джаззі. Тендітна на вигляд співачка глибоко вдихнула і впевненим голосом заспівала теж:

— Туди, де ми тебе вільно співа-а-али, де було так привільно нам з тобо-о-ою.

Обличчя машини правосуддя погарнішало. Права брова піднялася, губ торкнулася легка усмішка.

— Über! Öсобино, тебе звинувачують у закликах до повстання і до повалення üмперської влади. Порушення номер один. Вчора на концерті були присутні 325 öсобин. Твоя ліцензія дозволяє обслуговувати не більше 99 öсобин одночасно. Перевищення допустимого числа глядачів на 226 öсобин. Порушення номер два. В останній пісні звучали слова «вставай, покажи, хто ти», «ні — рабству, ти — людина», «любов оббрехали» і «ти нікому нічого не винен, лети, вільно лети». Über! — машина правосуддя змінила обличчя на нерухому маску клоуна, що сміється.

Джаззі хоробро дивилася на Äфродіту. Хоча сили покидали її.

— Über! Ми отримали понад півсотні скарг від пильних üмперців, які були серед публіки. Вони зізналися, що під час виступу в них прокинулося бажання бити, трощити, протистояти владі. З ними працюють психологи. Öсобино, ти визнаєш свою провину? У тебе є право сказати кілька слів на своє виправдання. Über!

— Über! Я справді виконала пісню з такими словами.

Über! — вимовила Джаззі, прощаючись із життям.

Обличчя Äфродіти набуло своєї первісної форми — як у слов’янської красуні, встигла подумати співачка. Верхня ліва кінцівка машини правосуддя піднялася і трансформувалася в довгий лазерний ніж. Череп покрився металевою лускою.

З голови машини правосуддя вирвалося яскраве світло. Світіння обдало Джаззі теплою хвилею.

— Über! Öсобино, тобі пощастило. Пам’ятай доброту Üмперії та Великого Вождя. Вони дарують тобі життя. Смертна кара замінюється на відсікання. Тобі обирати: язик, яким співала, або руку, в якій тримала мікрофон під час вчинення злочину. У тебе є десять секунд, щоб вирішити. Десять, дев’ять… Джаззі схопила лазерний ніж-кінцівку Äфродіти й відсікла собі руку. Вражений командувач загоном зелених чоловічків відступив на крок. Джаззі впала непритомна. Машина правосуддя всміхнулася і попливла геть із гримерки.

— Über! Йдемо. Über! — скомандував головний страж. Відтоді Джаззі більше не давала концертів. Вона приєдналася до руху опору. Тільки в барі «Цвіркун» співачка іноді виходила на маленьку сцену, щоб заспівати для своїх однодумців. Вони щиро захоплювалися її талантом і відвагою, особливо того злощасного дня, коли вона «перемогла» машину правосуддя.

«Цвіркун» був заповнений, незважаючи на ранню годину. Всі столики зайняті. Максим і Давид підійшли до барної стійки, замовили випивку. Через кілька хвилин з’явилася Джаззі з келихом чогось яскраво-помаранчевого.

— Привіт, телезомбі, — всміхнулася однорука співачка.

— Люба, ти чарівна, як завжди, — Макс поцілував Джаззі. Давид скромно простягнув руку, вітаючи її. Вона засміялася, глянувши на обрубок, що виступав з правого плеча. Найбільше цієї миті Давиду хотілося провалитися під землю.

— Милий, не хвилюйся, — Джаззі цьомнула Давида в щоку.

— Пробач, — подолав зніяковіння Давид, — можна я запитаю щось?

— Хм, так швидко набрався сміливості. Дай вгадаю. Про мою руку?

— Так, — винувато подивився в сторону Давид.

— Дорогий, не залишилося більше запитань, які я б не чула. Ну, спробуй.

— Є стільки технологій. Будь-яку частину тіла можна замінити надрукованою живою копією з власних клітин öсобини… — обмовився Давид, але зараз же виправився: