Читати книжки он-лайн » Містика/Жахи » Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей

Читати книгу - "Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей"

44
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 58
Перейти на сторінку:

Обходячи горище я і сама не знала, що я хотіла тут знайти. Навколо були лише старі речі. Тут був якийсь старий посуд, обгорнутий пожовтілими газетами, на яких було написано про з'їзди партій та подвиги колгоспу. Стара потерта валіза, всередині якої був не менш старий запилений одяг. Ялинкові прикраси які розсипались в руках, та вінілові радянські платівки. Чоловічий верхній одяг, весь сірий та затхлий. Зламане радіо, пляшки з-під пива, порожні коробки. Все хаотично і безсистемно лежало тут перемішане між собою: корисне разом з абсолютно непотрібним. 

Я знайшла загорнуті у простирадло свічки. Якщо вірити коробці, в яку вони були складені, там було не менше 50 штук. Я одразу ж передала знахідку Алісі, вирішивши, що це нам точно згодиться. Хоч світло поки і не вимикалось, це не означало, що так буде і надалі. 

І тут я побачила ще дещо. Велику коробку, яка відрізнялась від всіх інших звичайних, картонних. Вона була сплетена як корзина, і по куткам була вкрита пліснявою. Пахла вона сухою травою, і трохи воском. Коробку обвивала товста просмолена мотузка зав’язана на два вузли. 

- Здається тут щось є, допоможи розв’язати. - я тихо покликала сестру. Однак після кількох спроб, ми зрозуміли що навряд-чи ми зможемо зробити це без ножа. 

Схопивши коробку з обох боків, ми почали тягти її до входу на горище, і скинули її вниз. 

З гучним звуком вона упала, піднявши хмару пилу, однак не розв’язалась, хоча я на це сподівалась. Ми трохи зачекали, однак все ще було тихо, і ніхто не кинувся до ящика. 

Нічого більше ми знайти не змогли, тому запхавши свічки за пояс, я почала спускатися вниз, страхуючи сестру. 

Я не стала відносити драбину назад в сарайчик, і ми одразу ж понесли свої знахідки на кухню. 

Поки Аліса розкладала свічки на тумбі, я шукала ніж, щоб перерізати мотузку на ящику. 

Спершу звісно я намагалася відкрити кришку ломом. Потім спробувала ножицями, які виявились дуже тупими. Ніж, яким ми різали ковбасу, ледь справлявся з товстою мотузкою, тож довелося дуже постаратись, перш ніж мені вдалося перепиляти її повністю. 

Все це забрало у мене останні сили. Я подивилась на сестру, яка підперши кулачком голову, сонно прикривала очі. Я відчувала втому. Всередині мене утворилася порожнеча, в якій не було ні думок, ні емоцій, ні почуттів. 

Я здалась, дозволяючи сну заволодіти мною.

1 ... 19 20 21 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей"