Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

що це за місце? Якщо я правильно пам'ятаю, Борг Нессон пропав безвісти вже багато років. Але з огляду на його сімейне походження, він не повинен бути в такому скрутному становищі, чи не так? — сказав він, кашляючи.

.

Його донька виїхала з дому понад рік тому. Я думаю, що це тому, що її обдурили, відповів каліка.

— пробурмотіла дочка вельможі, — пробурмотів Батом.

.

Брандо подивився на шию і нічого не сказав.

Нарешті вони втрьох зупинилися перед дверима на розі коридору. Брандо відклав меч і постукав у двері. Він майже запідозрив, що хитра стара лисиця знову бреше йому. Але невдовзі з-за дверей долинув сильний кашель, і тихий голос запитав: Хто це?

?

Брандо був здивований. Він обернувся і запитав: Вона хвора?

Я не впевнений. Каліка похитав головою.

Брандо на мить замислився і відповів з-за дверей: міс Амандіна, я друг вашого батька, містере Нессон. У мене є від нього дещо, що я хочу передати тобі.

?

За дверима запала хвилина мовчання, і тихий голос дівчини відповів: Що це?

.

Брандо вийняв заповіт.

.

Його лист.

Почувся звук стільця, що відтягується з-за дверей, а потім довге вагання. Потім почувся звук кроків і легке покашлювання. Голос долинув до дверей. — трохи вичікувальним голосом запитала дівчина за дверима, вибачте, але чи можете ви принести листа знизу?

.

Брандо подивився на щілину дверей і подумав, що настороженість дівчини досить висока. Однак, коли він подумав про те, як вона останні кілька років жила одна, будучи слабкою і тендітною дівчиною, він відчув полегшення. Він кивнув і відповів: Я розумію.

.

Дякую.

,

Лист пропустили під щілину дверей, і почувся шурхіт паперу, що відкривається. Знову запала довга мовчанка. Саме тоді, коли Брандо задумався, що задумала інша сторона, двері рипнули.

.

За дверима стояла дівчина в білій піжамі.

,

Її тонкі руки тримали двері, і вона трохи задихалася, але обличчя її було спокійним. Вона була невисока, сягала лише грудей Брандо. У дівчини було гарне чорне волосся, яке спадало каскадом вниз. На тлі слабкого світла свічок у кімнаті її волосся, здавалося, було покрите шаром золотистого світла. Краї її довгого волосся звисали до пояса. Вона подивилася на трьох людей за дверима своїми ніжними чорними очима, виглядаючи трохи знервованими.

.

Мій батько, він ? Її погляд нарешті впав на Брандо.

.

Брандо кивнув.

.

Густі і густі вії дівчини опустилися вниз.

!

Вона на мить подумала і відповіла: Взагалі-то, я повинна була очікувати цього. Але це добре, принаймні тато з мамою разом. Думаючи про це так, я почуваюся трохи спокійніше.

Спокій Амандіни здивував Брандо. Він вважав, що це слабка знатна дама, яка не має здібностей до вирішення справ. Він подивився повз дівчину і позаду неї. Кімната, в якій вона жила, була не дуже зручною. У тьмяній кімнаті стояло пошарпане ліжко і письмовий стіл. Половина свічки на столі перегоріла, відбиваючи розкидані папери на підлозі.

.

Це були майже всі її речі.

Здавалося, що її житлові умови були поганими, як він собі уявляв. Але ж ця дівчина теж вчена? Брандо дивився на товсті книжки на столі і не міг не думати.

,

Мої співчуття, міс Амандіна. Брандо на мить замислився і відповів.

Амандіна подивилася на нього і двічі кашлянула. Вона запитала: Чи не хочете ви запитати про спадщину, згадану в заповіті мого батька,?

.

Батум і Каліка, які стояли збоку, розгубилися.

!

Так. Брандо якусь мить вагався, а потім вирішив бути чесним. Виконання місії для нього було таким же природним, як і укладення угоди, або навпаки. Він не відчував, що в цьому є щось ганебне. Крім того, він вважав, що отримання цих грошей буде вигідним і йому, і дівчині.

.

Амандіна згорнула листа і насупилася: Але я ніколи не чула, щоб моя мама згадувала про таке місце.

Отже, це борг. Роен, здавалося, щось зрозумів. Розмови про цю стару професію зробили його в сто разів енергійнішим Брандо, залиште цю справу мені.

.

Він говорив пронизливим голосом, спостерігаючи очима за виразом обличчя Бренделя. Він побачив, що цей молодий чоловік з давніх-давен тепер був поважною особою, особливо високий найманець поруч з ним, чиї здібності були ще більш надзвичайними. Роен не міг знайти нікого, хто мав би таку силу у своїх обмежених знаннях. Він не міг не порівняти цю людину з кількома знайомими йому благородними охоронцями, і в результаті перший був кращим.

Він не знав, чому така людина готова працювати на Брандо, і не міг не стати обережнішим.

,

Не треба, Роен. Брандо махнув рукою і відмовився від своєї доброти.

,

Погашати борг – це тільки правильно. Роен відповів ззаду, але коли побачив, що пальці Брандо торкнулися руків'я його меча, він відразу ж відсахнувся шиєю і проковтнув решту слів. Він пробурмотів тихим голосом Є правила, є правила

.

Брандо подивився на ясні очі дівчини, ніби хотів зрозуміти, чи не бреше вона. В її очах було якесь занепокоєння, але вона не дивилася на нього. Не здавалося, що вона навмисно бреше. Але так їхати Брандо трохи не хотів. Він не міг не насупитися. Але, подумавши, він зміг лише посміхнутися в кінці Забудь про це, все добре. Це лише дрібниця.

Брандо не міг погодитися з точкою зору Роена. Він не міг загнати людей у глухий кут заради маленької вигоди. Амандіна вже втратила обох батьків, і її життя можна вважати складним становищем. Як він міг хотіти, щоб вона жила в такій важкій ситуації? Звичайно, у Роена були свої шляхи, але якщо він це зробив, то було б дивно, якби маленький римлянин не вкусив його до смерті. Більш того, якби Фрея дізналася про це, це було б ще жахливіше.

Амандіна закашлялася, але витримала і випросталася тіло. Вона похитала головою і сказала: , мені не потрібне ваше милосердя.

.

Брандо був приголомшений.

. 4000

.. Мене виписали з лікарні. Мені довелося прийняти шість днів рідини і 4000 золотих монет. Потім лікар прогнав мене. Він сказав, що ліжок на Свято Весни більше не буде, і мені доведеться повертатися в березні на операцію. Чорт забирай, це жахлива системна проблема. Товариші, ви повинні дбати про своє тіло. Зверніть увагу на свій раціон і дотримуйтесь регулярного графіка. Зітхання, яка трагедія. Раніше я не прислухався до порад старших, а тепер потрапив у біду. Біль нестерпний, і я не можу