Читати книгу - "Чорний дім"

вони його забрати? — Вона в психлікарні, хоче, щоб її син повернувся.

Вони зможуть це зробити лише через його труп. Боїться він чи ні, але посмішка лорда Малшана стає ще ширшою. (Перед Дейлом Ґілбертсоном відкривається жахлива картина: Вільям Ф. Баклі Молодший з одним оком і обличчям завдовжки у п’ять футів.) Він піднімає в’яле тіло Тая до свого рота, кусає в повітрі майже за дюйм від оголеної шиї хлопчика.

— Нехай її чоловік встромить свого смичка в неї і зробить ще одного сина — я впевнений, він може це зробити. Зрештою, вони живуть в Тер-та. Жінкам там, щоб завагітніти, достатньо просто пройтися вулицею.

Один із бородатих чоловіків каже:

— Їй потрібен цей.

— Мені теж, любий друже. Мені теж. — Цього разу Лорд Малшан фактично прокусує шкіру Тая, і кров одразу ж з’являється, як після порізу під час гоління. За ними Велика Комбінація товче і товче, але крики припинились, неначе діти, які приводять до руху цю машину, усвідомлюють, що щось змінилось чи може змінитись; що світ дійшов до точки рівноваги.

Чоловік із сяючою биткою ступає на крок вперед. Лорд Малшан, зіщулившись, поступається назад, всупереч самому собі. Показувати свою слабкість і страх — це велика помилка, він знає це, але нічого не може з собою вдіяти. Оскільки це не звичайний Та. Він схожий на одного із колишніх стрільців, воїнів із вищого світу.

— Зробиш ще один крок, і я розірву його горлянку, любий хлопчику. Мені цього не хотілося б, страшенно не хотілося б, але не сумнівайся, що я зроблю це.

— Тоді ти сам помреш за дві секунди, — каже чоловік з биткою. Він, здається, зовсім не боїться ні за себе, ні за Тая. — Це те, чого ти хочеш?

Фактично, якщо вибирати між тим, щоб померти, і тим, щоб піти до Багряного Короля з порожніми руками, то лорд Малшан, вибрав би смерть, так. Але, можливо, до того не дійде. Заспокійливе слово подіяло на хлопчика і подіє принаймні на трьох з них, трьох звичайних. Коли вони лежатимуть на дорозі з розплющеними очима, але непритомні, лорд Малшан зможе розправитись з четвертим. З Сойєром, звичайно. Так його звати. Щодо бджіл, безсумнівно, в нього достатньо захисних слів, щоб дістатись до станції Гауз-роуд, до моно. Якщо вони і вжалять його кілька разів, що з того?

— Ти цього хочеш? — запитує Сойєр.

Лорд Малшан посміхається.

— Пнанґ! — кричить він, і за Джеком Сойєром Дейл, Шнобель і Док стають нерухомими.

Лорд Малшан посміхається ще ширше.

— Що тепер робитимеш, мій настирливий друже? Що робитимеш, знаючи, що не маєш підтримки друзів, за…

Арманд Шнобель Сент-Пір ступає на крок вперед. Перший крок вимагає чималих зусиль, але наступні кроки робити легше. Борода приховує його холодну, невеличку посмішку, яка оголює зуби.

— Це ти відповідальний за смерть моєї доньки, — каже він. — Хоча ти й не зробив цього власноруч, але ти підбурив Бернсайда на це, чи не так? Я її батько, ти, йолопе. І ти думаєш, що одне єдине слово може мене зупинити?

Док, похитуючись, підходить до свого друга.

— Ти збентежив моє місто, — ричить Дейл Ґілбертсон.

Він також іде вперед. Лорд Малшан дивиться на них з недовірою. Мова Темряви не зупинила їх. Жодного з них. Вони заблокували йому можливість рухатись вперед.

— Я вб’ю його! — гарчить він до Джека. — Я вб’ю його. Що ти на це скажеш, сонечко? Що тоді?

Ось він нарешті: вирішальний момент. Ми не можемо спостерігати згори, оскільки ворон, з яким ми здійснили не одну подорож (запевняємо, Ґорґ не знав про нашу присутність) мертвий. Але, навіть стоячи осторонь, ми розуміємо, що це звична сцена для тисячі фільмів — щонайменше, дюжини тих, в яких знімалась Лілі Кавано.

Джек націлив біту, ту, яку навіть Шнобель назвав Вундеркіндом. Він тримає її, притиснувши кулясту маківку до нижньої частини передпліччя, іншим кінцем націлившись в голову лорда Малшана.

— Поклади його, — каже він. — Останній шанс, мій друже.

Лорд Малшан піднімає хлопчика вище.

— Давай! — кричить він. — Вистріли блискавкою енергії з цієї штуки! Я знаю, що ти можеш зробити це! Але це також поранить хлопчика! Ти пораниш хлопчика, т…

Із верхівки біти Ричі Сексона вилітає промінь яскравого білого вогню, тоненький, як кінчик олівця. Світло потрапляє в єдине око лорда Малшана і випалює його. Монстр верещить, бо не міг навіть подумати, що Джек підсмажить його, адже він істота з Тер, хоча й надто схвильована. Він сіпається вперед, розтуляє щелепи, щоб вкусити, навіть помираючи.

Але він не може це зробити, тому що ще одна блискавка із срібного персня на лівій руці Шнобеля Сент-Піра вистрелює і влучає посланцю аббала просто в рот. Червоні повні губи лорда Малшана палають… однак, похитуючись, він досі стоїть на дорозі, спиною до скелетоподібного хмарочоса Великої Комбінації, намагаючись урвати життя обдарованому сину Джуді Маршалл.

Дейл кидається вперед, хапає хлопчика за талію і плечі, вириває з рук Малшала і відскакує на узбіччя дороги. Його простодушне обличчя бліде, похмуре і рішуче.

— Прикінчи його, Джеку! — волає Дейл. — Прикінчи цього сучого сина!

Джек наближається до осліпленого виючого обвугленого створіння, яке котиться по Конґе-роуд і кістки якого тліють, а руки намагаються щось намацати. Джек кладе біту на праве плече і зосереджує свій зір на кулястій маківці біти. Сьогодні він не розгубиться, сьогодні він володіє биткою, що вражає блискавкою, і не буде дурнем та здійснить удар на повну силу.

— Зберися, любий, — каже він і завдає удару, якому позаздрив би сам Ричі Сексон, Великий Мак.

Прискорюючись, біта зустрічається з великою головою лорда Маншана. Розбиває її, як гнилий кавун, від якого розлітаються яскраво-багряні бризки. За мить голова вибухає, забризкуючи присутніх кров’ю.

— Здається, Королю треба шукати нового гінця, — тихо промовляє Шнобель. Він витирає обличчя, дивиться на повну жменю крові і зморщені шматочки шкіри, а тоді недбало витирає об свої потерті джинси. — Хоум ран, Джеку. Це навіть сліпому очевидно.

Дейл, тримаючи Тайлера, каже:

— Справу закрито, гру закінчено, застебніть ширінку.

Капітан поліції Френч Лендінґа обережно кладе Тая на землю. Хлопчик дивиться спочатку на нього, потім на Джека. В його помутнілих очах з’являється блиск, який, можливо, означає полегшення, а можливо, і розуміння.

— Біта, — каже він. Його голос настільки грубий і хрипкий, що неможливо