Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Вісімнадцять років – це повноліття і спадщина від матері?

– Так. Не гроші. Щоденники, листи, зроблений одразу після мого народження тест ДНК, вибачення та твердження, що Іможен Великий усе знає, а той, кого я вважала батьком, – ні.

– І ви вирішили втекти.

– Тричі! Я тікала тричі! Востаннє мені допомогли, і я майже позбулася зобов’язань! Якби не викрадення…

– Та заради бога. Коли Макс забирав вас із Мебіса, викрадачі лежали у кріокамерах.

– Мак Сим Лян привіз мене до пекла! Якщо це не викрадення, то що? Я божеволіла, поки король щось не запідозрив і не витягнув із мене правду. Виявляється, він не знав! Навіть не пам’ятав мою матір! Іможен Великий забув, що близько двадцяти років тому звабив королеву Іосії! Ось це було реально принизливо. До того дня я не усвідомлювала, яке ми дно.

– Ваша високосте, спокійніше. Ви ображаєте мільйони людей.

– Мільйони? Шістдесят тисяч плюс-мінус кілька сотень! Повторю спеціально для вас, Коте: ми не королівство, а одна назва!

– Катя. І шістдесят тисяч плюс-мінус кілька сотень – це теж люди. Вони присягали на вірність вашому батькові.

– Мій батько – Іможен Великий! Він приховував би це й досі, якби не ви. Дякую, Коте.

– Я Катя.

– А я – та справедливість, про яку всі забули! Але деякі злочини не мають терміну давності!

– Нарешті дійшли до головного.

– Ви можете заткнутися? Що за звичка – лізти скрізь?

– Корисна. Через неї мене притягли на Імодаліс, а тепер готові облизувати, аби спровадити якнайшвидше. Не хочете відпочити, ваша високосте?

– Я хочу, щоб світ дізнався правду про свого героя! Він – убивця.

– І зруйнував вашу родину. А детальніше можна?