Читати книгу - "Пісок у склянці"

197
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 41
Перейти на сторінку:
class="book">— А от дивись: спочатку з машини зникає тека з рукописом, на наступний день губиться електронний лист, а в принтері закінчується чорнило, після цього Фелікс перекидає на ноутбук склянку з молоком і знищує таким чином усі файли на диску. Потім я, замість того, щоб їхати до видавництва, бігаю по торговельному центру за примарою, звідки мене тягнуть до поліційного відділку й тримаю до самого вечора. Ну і на останок, мій «Рендж Ровер» злітає з дороги та розбивається, а флешка з єдиною копією роману згорає у вогні. — Дійсно, звучить кепсько. Щоправда, більше нагадує диявольську невдачу, ніж чийсь злий намір.

— Може, так і є, — Віктор відкинув ковдру, продемонструвавши довгу бавовняну сорочку, в яку його одягнули, — але погодься, занадто багато збігів. Наче хтось навмисно намагається звести мене з розуму.

Він прийняв вертикальне положення та опустив босі ноги на підлогу.

— Що ти робиш? — здивовано витріщилась на нього Ельза. — Хіба тобі можна вставати?

— Годі тобі, я себе добре почуваю. Ти ж відвезеш мене додому?

— Але ти ще занадто слабкий! До того ж, тебе ніхто не відпустить посеред ночі.

— А я і не збираюся нікого питати, — Віктор покопирсався у сумці, дістав джинси та почав їх натягувати однією рукою.

— Слухай, не дурій, — Ельза підійшла до чоловіка з твердим наміром завадити йому. — Чом би тобі не повернутися до ліжка? А завтра якомога раніше ми поїдемо.

У відповідь Віктор невдоволено скривився.

— Ти не розумієш, мене нудить від цього місця.

— Я знаю, — Ельзі вдалося відібрати у нього джинси, після чого вона поклала його назад до ліжка, а сама сіла поруч, — але потрібно набратися терпіння. Якщо хочеш, я побуду з тобою до ранку.

— А як же Каміла?

— Не хвилюйся, я відвела її до сусідки.

— Ну коли так, тоді прошу, — Віктор поплескав по ковдрі поряд з собою. — Тут місця на двох вистачить.

— Навіть не мрій, — пирхнула у відповідь Ельза, в той самий час добре розуміючи, що ця пропозиція не більше, ніж хлоп'яцтво. — І взагалі, про що ти думаєш? Краще спробуй заснути. Найближчим часом тобі можуть знадобитися сили.

— Навіщо це?

— Хіба ти не хочеш знайти свій рукопис?

— Звісно, хочу! Але де його шукати? Чи ти пропонуєш мені знову гасати містом у пошуках божевільного антиквара?

— Зовсім ні! Я лише пропоную не впадати у відчай завчасно. Повір, дуже часто знайти вихід зі складної ситуації набагато легше, ніж здається на перший погляд.

Віктор не став сперечатися, а відкинувся на подушку та закрив очі. Безумовно, слова Ельзи мали сенс, але цієї миті йому не хотілося думати про справи. Лише хвилину тому він позбувся важкої ноші, що звалилася на його плечі, тому єдине, чого він бажав, насолодитися сповна своєю маленькою перемогою. І нехай Ельза не до кінця повірила в його розповідь, зате між ними більше не було таємниць. Усе повернулося до тієї самої точки, коли твій внутрішній стан відповідає звичному ритму, а найпрекраснішою жінкою на землі ти, як і раніше, вважаєш власну дружину і цим пишаєшся.

— Взагалі-то, я радий, що ти зараз тут! — Віктор ніжно торкнувся руки Ельзи. — Хоча твій приїзд став для мене сюрпризом, дивлячись на нашу недавню сварку. Сподіваюся, я поводився не надто грубо?

— Якщо і так, то я сама у цьому винна, — усміхнулася Ельза. — Потрібно було тебе слухати, коли ти намагався мені все пояснити.

— Тобто, ти більше не гніваєшся? — Віктор сміливіше провів кінчиками пальців по руці дружини, яка у свою чергу не висловила ніякого невдоволення з цього приводу.

— Ну хіба тільки за те, що приховував від мене правду.

— В такому випадку, я готовий спокутувати свою провину, — Віктор ніжно обійняв її за плечі та притягнув до себе. — Якщо ти не проти.

— І тебе не хвилює, що до палати може увійти медсестра?

— Анітрохи.

Наступної миті його губи торкнулися губ Ельзи, і більше їм не знадобилися ніякі слова. При цьому навколишній простір розчинився у нічній тиші, а час зупинився наче зламаний годинник.

Лише зранку дощ повністю вщух, поступившись місцем густому туману. Віктор ледве розплющив очі та оглянув кімнату. Зараз він був у ліжку в себе вдома, а все його тіло страшенно нило, як нагадування про вчорашню аварію. Особливо боліла голова. Віктору здавалося, що в його череп залили розпечений свинець, і для більшого ефекту ввігнали десяток добрячих цвяхів. Однак це не завадило йому згадати про їх з Ельзою нічні витівки у лікарні та про те, як рано вранці вони повернулися додому. Причому Ельза відразу пішла до сусідки за Камілою, а він заліз під ковдру й міцно заснув. Цього разу без сновидінь.

Годинник на тумбочці показував за чверть до дванадцятої, а це означало, що у будинку, крім Фелікса, нікого немає. Дана обставина Віктора влаштовувала, оскільки йому було про що поміркувати. Наприклад, в якому напрямку рухатися далі, й тут вимальовувалося декілька варіантів. Перший, найпростіший, кинути письменство та знову зайнятися адвокатською практикою. На щастя, у нього залишалися зв'язки серед друзів і старих клієнтів. Але це не влаштовувало Віктора — не для того він свого часу

1 ... 20 21 22 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісок у склянці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісок у склянці"