Читати книгу - "Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу"

структури, а радше дивного сплаву нових хаотичних елементів і успадкованих елементів старого порядку, виявляється завдяки унікальності Сполучених Штатів та їхніх глобальних інтересів і відповідальності.

Відколи скінчилася холодна війна, в світовій політиці об'єктивно існує одностороння структура з дедалі виразнішими наслідками. З огляду на відрубність Сполучених Штатів і відносну слабкість інших великих держав у світовій політиці внутрішня політика наддержави США і тамтешні інтереси, ідеї та групи справляють чимраз більший вплив на її зовнішню політику, що дедалі менше й рідше урівноважується зовнішніми інтересами й станом речей. Це зрушення в балансі між внутрішньою і зовнішньою політикою, яке, поза сумнівом, відповідає об'єктивній реальності міжнародного розподілу влади по закінченні конфлікту «Схід-Захід», може, проте, дедалі частіше зумовлювати національні рішення, що згодом переростатимуть на міжнародних просторах у непорозуміння і тертя або й навіть конфлікти. Тим не менш, було б абсолютно неправильно закидати цю об'єктивну даність міжнародного розподілу сили виключно Сполученим Штатам, бо США аж ніяк не випадає закидати відносну слабкість їхніх партнерів і конкурентів. Проте об'єктивні наслідки цієї асиметрії силової політики в державній системі вельми значні. Міжнародну систему визначатиме це іманентне протиріччя між багатосторонністю й односторонністю, між виразною глобальною відрубністю окремої сили і прагненням спільного творення міжнародного порядку.

Закінчення холодної війни не виправдало посталої в той час надії на новий, справедливіший і водночас мирний світовий порядок. Натомість цілком інакше проходить економічний розвиток, адже у світовій економіці, на відміну від політики, новий світовий порядок таки реалізується. Конфлікт «Схід-Захід» точився не тільки у сфері гонки озброєнь і військової сили, але і на полі бою, де протистояли одна одній різні соціальні системи. У холодній війні завше йшлося про кращу модель суспільства, економіки і споживання — так звані «кухонні суперечки»[73]. Якщо до 60-х років включно ці розбіжності ще не знайшли свого вирішення, то щонайпізніше у 70-х це рішення було на користь Америки і Заходу. «Советизм» був нездатним до реформи, а також технологічної, економічної та соціальної модернізації і де-факто рухався до банкрутства. Західна модель ринку, що базується на індивідуальній свободі, демократії та конституційній державі, довела свою адаптивність та здатність до запровадження інновацій, попри кризу з цінами на нафту та економічний спад, а завдяки революції інформаційних технологій і, як наслідок, вторгненню комп'ютера й інтернету в повсякденне життя економіки і суспільства почався тривалий підйом аж до вкрай великої бульбашки спекуляції, яка мала перевернути світову економіку догори дном[74].

Полярність капіталізму й комунізму, свободи й рівності, демократії і диктатури, ринку і плану, індивідуалізму й колективізму, верховенства закону і верховенства сили нарівні з насильницько-воєнним суперництвом між США та Совєтським Союзом формували ідеологічну та культурну структуру конфлікту «Схід-Захід». З розпадом Совєтського Союзу так само вивітрилася з голів ідеологічна конфронтація. Соціалізм / комунізм понад півтори сотні років не тільки виконував функцію революційної альтернативи капіталізму, але й був для його послідовників релігією, політичною альтернативою вірі. Якби її не занапастила і не спростувала ще реальність сталінського советизму, то вона б дожила до кінця сімдесятих років, поки, вочевидь, не вичерпався би релігійний потенціал цієї революційної ідеології. У розверзнутий вакуум, який залишила по собі вичерпана ідеологія революційного соціалізму / комунізму, втрапила, принаймні в ісламському світі, радикальна й революційна форма релігії.

«Двадцяте століття принесло дві головні несподіванки у сфері ідеології: з одного боку винятково потужний, енергійний опір ісламу тискові секуляризації, з іншого — катастрофічно швидкий, суцільний, ганебний крах марксизму»[75]. Іранська революція 1979 року і перемога Хомейні та його Ісламської Республіки над Шахом у Ірані теж поклала виразну межу в ідеологічному плані. Поразка Червоної армії в Афганістані, крапку в якій поставило виведення останніх совєтських військ 1989 року і яка покликала до життя американсько-мусульманську коаліцію