Читати книгу - "Чужий"

не може або не хоче відповідати. Гадаю, краще його витягнути.

— А не ранувато? Я теж переживаю, але…

У Далласа був дещо дикуватий погляд, але коли він помітив, як Ламберт дивиться на нього, узяв себе в руки і заспокоївся.

— Зі мною все добре. Просто це місце роздратувало мене на мить, — він вказав на холодні стіни. — Усе ж я вважаю, що його слід підняти.

— Це зіб’є його з ніг, якщо це буде для нього неочікувано, і може поранити його, особливо якщо він лежить скручений. Якщо з ним дійсно все в порядку, то ми будемо вислуховувати від нього до кінця подорожі.

— Спробуй ще раз.

Ламберт натиснула кнопку на власному комунікаторі.

— Кейне… Кейне. Чорт забирай, відповідай!

— Спробуй ще.

Поки Ламберт продовжувала викликати Кейна, перемежовуючи благання з погрозами, Даллас перевірив трос у шахті. Він надто легко рухався. Даллас потягнув трос і витягнув його на метр без будь-яких зусиль.

— Трос послаблений, — промовив Даллас і глянув на Ламберт.

— Він досі не відповідає. Не може або не хоче. Гадаєш, він міг відв’язатись і піти? Я знаю, що ти йому забороняв, але ж ти його знаєш. Напевно, думав, що ми не помітимо тимчасового послаблення тросу. Якщо він щось побачив і не зміг дотягнутися або побоявся, що трос заплутається, він би обов’язково його відчепив.

— Мені байдуже, що він там побачив. Мене більше хвилює те, що він не відповідає, — Даллас налаштував двигун котушки й увімкнув його.

— Погано, якщо це його засмутить. Якщо з ним і з його обладнанням нічого не трапилося, він пошкодує, що не відстібнувся.

Даллас клацнув іншим вимикачем і почав змотувати трос. Даллас навмисне спостерігав за ним і трішки розслабився, коли побачив, що трос натягнувся через кілька метрів. Як і очікувалося, він став повільніше підійматися.

— На тому кінці є вага.

— Може, трос за щось зачепився?

— Ні. Він усе ж підіймається, просто швидкість трішки змінилася. Якщо там щось причепилося, окрім Кейна, то трос буде підійматися повільніше або швидше через різницю у вазі. Гадаю, він досі там, хоч і не відповідає.

— А раптом він не захоче підійматися й увімкне механізм спуску?

Даллас різко похитав головою.

— Він не може цього зробити, — капітан кивком голови показав на котушку. — Блок тросу знаходиться тут, а не на переносному механізмі, який на Кейнові. Він підійметься сюди, хоче він цього чи ні.

Ламберт в очікуванні дивилася в шахту.

— Я досі нічого не бачу.

Даллас посвітив на гладкі стіни шахти.

— Я теж, але трос підіймається.

Трос продовжував підійматися. Астронавти нетерпляче чекали, доки в колі світла від ліхтарика щось з’явиться. Минуло кілька хвилин збентеженого очікування, доки в жовтому конусі променю щось показалося.

— Ось він.

— Він не рухається, — Ламберт нервово очікувала, що фігура, яка наближалася, бодай якось поворухнеться. Хоча б найнепристойніший звук, але Кейн не рухався.

Штатив злегка прогнувся, коли Даллас намотував останні декілька метрів тросу.

— Якщо він колихнеться у твій бік, хапай його.

Ламберт одразу ж приготувалась на іншому боці шахти.

З’явилося обвисле тіло Кейна, повільно коливаючись на кінці тросу в тьмяному освітленні.

Даллас простягнув руку над шахтою, аби схопити нерухоме тіло старпома за страховку на грудях. Він майже торкнувся Кейна, аж раптом помітив сіру істоту, яка теж не рухалася, навколо голови старпома. Даллас відсмикнув руку, як обпечений.

— Що трапилося? — поцікавилася Ламберт.

— Обережно! У нього на обличчі щось є, під продавленим шоломом.

Ламберт обійшла шахту.

— Що… — почала вона, а потім, побачивши істоту, яка акуратно згорнулася під шоломом, як молюск у своїй черепашці, вигукнула: — Господи!..

— Не чіпай його, — Даллас оглянув обвисле тіло свого напарника і провів рукою поруч із істотою, яка прилипла до обличчя Кейна, щоб подивитись, що з цього вийде. Істота навіть не поворухнулася. Згрупувавшись, щоб у разі чого відстрибнути назад і кинутися навтьоки, Даллас простяг руку до істоти і провів по її спині згори до низу, а потім до випуклого ока. Гадина ніяк не відреагувала і взагалі не подавала жодних ознак життя, окрім повільної пульсації.

— Воно живе? — Ламберт відчувала, як її нудить, наче вона проковтнула літр недоутилізованих відходів «Ностромо».

— Воно не рухається, але, як на мене, воно живе. Візьми Кейна за руки, а я за ноги. Можливо, ми зможемо скинути цю потвору.

Ламберт швидко виконала наказ, зупинилася і невпевнено подивилась на нього.

— А чому я за руки?

— Чорт забирай, ти хочеш навпаки?

— Ага.

Даллас помінявся із нею місцями. Поки він це робив, то помітив, що Кейн поворухнув пальцем. Це був зовсім легкий рух, тому Даллас сумнівався, чи це взагалі сталося. Він почав підіймати Кейна за руки, відчув мертву вагу і завагався.

— Так ми його ніколи не затягнемо на корабель. Візьмемо під плечі, ти з одного боку, а я з іншого.

— Справедливо.

Астронавти обережно перевернули тіло старпома на бік. Та істота не відпала. Вона так само міцно трималася на обличчі в Кейна, як коли він непорушно лежав на спині.

— Не допомагає. Не думаю, що воно відпаде, безглузді мрії. Доведеться ось так і тягти його назад на корабель.

Даллас підхопив Кейна під спину, посадив його тіло й нирнув головою йому під плече. Ламберт зробила те саме зі свого боку.

— Готова?

Ламберт кивнула.

— Слідкуй за цією істотою. Якщо побачиш, що вона збирається відпасти, одразу ж кидай свою ношу й тікай подалі.

Ламберт знову кивнула.

— Ну, ходімо.

Вони зупинилися біля виходу корабля інопланетян, важко дихаючи.

— Відпусти його, — сказав Даллас. Ламберт з радістю виконала наказ.

— Це не допоможе. Його ноги будуть чіплятися за кожен камінь, кожну тріщину. Залишайся з ним, а я спробую зробити щось на кшталт санчат.

— Із чого?

Але Даллас вже зайшов назад до зали, яку вони щойно залишили.

— Штатив з-під котушки, — почула Ламберт у своєму шоломі. — Він достатньо міцний.

Ламберт сіла якнайдалі від Кейна, доки чекала на Далласа. Назовні гуляв вітер, передвіщаючи скоре настання ночі. Ламберт спіймала себе на думці, що не могла відірвати очей від огидного малого монстра, який присмоктався до Кейна.

При цьому вона змогла примусити себе не думати про те, що ця істота зробила і зараз продовжує робити з Кейном; їй довелося це вчинити, щоб не почалася істерика.

На щастя, Даллас швидко повернувся, несучи