Читати книгу - "Злочинна цивілізація, Роберт Шеклі"

бо це свято для всіх, свято, що символізує здатність будь-якої людини вирватись за межі свого статусу.

— Якщо я правильно зрозумів, — зауважив Баррент, — мене обрано одним з тих, на кого полюватимуть?

— Так.

— Але ж ви сказали, що церемонія символічна. Чи не означає це, що вбитих не буде?

— Ні в якому разі! На Омезі не можна розділити символ і те, що він символізує. Якщо ми говоримо про Лови, то маємо на увазі справжні Лови. Інакше це буде тільки прикидання.

Баррент мізкував над своїм становищем. Воно було не найкраще. У двобої, віч-на-віч із ворогом, він міг розраховувати на перемогу. Але Лови, в яких брало участь усе населення Тетрагіда, не залишали йому жодного шансу. Такого й слід було чекати.

— Як мене обрали? — спитав він.

— За допомогою випадкового вибору, — пояснив Джей. — Ніякий інший спосіб не годиться для тих, хто жертвує собою для більшої слави Омеги.

— Я не вірю, що мене обрали чисто випадково.

— Вибір був випадковий, — мовив Джей. — Але, звісно, обирали зі списку можливих жертв. Не кожний годиться на роль Дичини. Кандидат мусить докласти багато зусиль і виявити неабияку завзятість, перш ніж Комітет Ігор зацікавиться ним. Не всі удостоюються такої честі.

— Я вам не вірю. Ви, там в уряді, давно націлилися на мене. І ось, здається, досягли своєї мети. Все дуже просто.

— Не зовсім. Хочу завірити, що ніхто в уряді не бажає вам зла. Ви, певне, чули розповіді про мстивих урядовців, проте це не відповідає дійсності. Ви порушили закон, але то вже не наш клопіт. Тепер це лише конфлікт між вами і законом. — Сині крижані очі Джея зловісне заблищали, коли він заговорив про закон. Заступник міністра ще дужче виструнчивсь, а риси його обличчя немов стверднули. Закон стоїть над злочинцем і над суддею. Закон невідворотний, бо будь-яка дія є законною або незаконною. Закон і справді ніби живе власним життям, існує незалежно від тих смертних істот, які стежать за його виконанням. Вся поведінка людини підпорядкована законові, і, оскільки люди — законні істоти, то й закон може бути людяним. Але людяність закону не заважає йому бути нетерпимим, як, зрештою, нетерпимі люди. Для громадянина, що поважає закон, закон далекий і недоступний. Та коли його зневажають і порушують, закон виходить зі своїх запліснявілих гробниць і карає порушника.

— Ось тому мене й обрали для Ловів? — спитав Баррент.

— Так. Якби вас не обрали цього разу, невсипучий і ревнивий закон знайшов би інший спосіб й інше знаряддя кари.

— Дякую за пояснення. Скільки в мене є часу до початку Ловів?

— Лови розпочнуться на світанку і завершаться з першими сонячними променями наступного дня.

— А що, як мене не вб’ють?

Норінс Джей ледь помітно усміхнувся:

— Таке трапляється нечасто, Громадянине Баррент. Вам не варто цим перейматися.

— Але ж іноді буває?

— Так. Ті, хто переживе Лови, автоматично беруть участь в Іграх.

— А якщо я виживу в Іграх?

— Навіть не думайте про це, — дружнім тоном порадив Джей.

— Та все-таки?

— Повірте мені. Громадянине, цього не буде.

— Але я хочу знати, що станеться тоді.

— Той, хто пройшов Ігри, — поза законом.

— Звучить привабливо, — зауважив Баррент.

— Ви помиляєтесь. Закон, навіть найневблаганніший, стоїть на сторожі ваших прав. Хай їх небагато, але закон гарантує, що вони не будуть порушені. Саме тому я не вбив вас одразу. — Джей розкрив кулак, і Баррент побачив крихітну однозарядну зброю. — Закон встановлює межу і стосунки між тим, хто його порушує, і тим, хто виконує його волю. Зараз, згідно з законом, ви повинні загинути. Але ж умирають усі. Закон, який за своєю природою не терпить поспіху, визначає, коли вам треба вмерти. У вас є щонайменше один день. Якби не було закону, ви не мали б навіть цього.

— Та все ж, — не вгавав Баррент, — якщо я виживу в Іграх і опинюся поза законом, що тоді?

— Поза законом є лиш одне — сам Найчорніший. Ті, хто опинився поза законом, належать йому. Але краще вже тисячу раз померти, ніж потрапити живим до рук Найчорнішого.

Баррент уже давно вважав релігію Найчорнішого простим забобоном. Але тепер, слухаючи Джеїв щирий голос, він став сумніватися. Мабуть усе-таки є різниця між вульгарним обожнюванням Зла і реальним існуванням самого Зла.

— Та, якщо вам пощастить, — мовив Джей, — вас уб’ють одразу. А тепер останні настанови.

І далі тримаючи зброю, Джей вільною рукою дістав з кишені червоного олівця. Швидким рухом він провів олівцем по щоках і чолу Баррента, перш ніж той щось збагнув.

— Цим я помітив вас як Дичину, — пояснив Джей. — Мітки не змиваються. Ось ваш державний променевик. — Він витяг з кишені зброю і поклав на стіл. — Лови, як я вже казав, почнуться на світанку. Вас має право вбити будь-хто, за винятком іншого польованого. Ви можете захищатись. Та раджу вам робити це дуже обачно: звук і спалах від пострілу зраджували багатьох. Якщо спробуєте ховатись, упевніться, що ваш притулок має другий вихід. Пам’ятайте, що інші знають Тетрагід краще за вас. Досвідчені мисливці давно вивчили всі криївки; більшість польованих потрапляють до пасток уже протягом перших годин свята. Щасти вам, Громадянине Баррент.

Джей рушив до дверей. На порозі він зупинився.

— Можу лише додати, що є один і то непевний спосіб зберегти життя й свободу під час Ловів. Але, оскільки це заборонено законом, я не скажу вам, у чому він полягає.

Норінс Джей вклонився і вийшов.

Після кількох невдалих спроб Баррент переконався, що мітки не можна змити. Ввечері він розібрав і уважно оглянув усі деталі отриманого променевика. Як він і підозрював, зброя була зіпсована. Баррент відклав державний променевик.

Готуючись до Ловів, він поскладав у невеличкий рюкзак запас їжі, води, моток вірьовки, набої і ще один пістолет. Потім сів і