Читати книгу - "Сестри крові"

відчуття перемогли.

– Ваша надмірна доброта ошелешує мене, – сказала я. – Не уявляю, як вам віддячити.

– І не думайте про це. Якщо маєте бажання, можемо ще прогулятися містом, а потім підете до нас відпочити.

– Дякую, але я б воліла не гаятися.

– Куди ви так квапитеся? Вас хтось там чекає?

– Можливо… – Я стенула плечима й загадково усміхнулася. Чи справді мене хтось у Львові чекає? Може, так, а може, ні. Та однаково моє місце там.

– Ага, – засміявся Клаус, – то ви в університеті часу не марнували й з кимось листувалися? – Я кивнула. – І як ви збираєтеся мандрувати?

– На одному з кораблів… до Лємберґа.

– Тобто ви ще не знаєте, на якому й коли? – здивувався він.

– Ні. Буду рада, якщо ви мені в цьому допоможете.

Я подумала, що плисти назад із корсарами буде безглуздям, адже мушу зійти на берег кралею. Їхню реакцію на таке перевтілення не важко передбачити. Жінка на кораблі! Страхіття!

– Гаразд. Германе! – Клаус покликав слугу, що, стоячи на драбині, вирівнював скручені сувої тканин. – Гайни-но до дядька Ґустава, нехай погляне у свою книжечку, чи не пливе найближчими днями яке корито до Лємберґа. Одна нога тут, друга там – рухом!

Слуга зник, а Клаус припросив нас умоститися за столиком і налив чаю та вина, пригостивши ще й цукерками й цукрованими горішками.

– Якщо б не знайшлося сьогодні корабля, який би відпливав у тому напрямку, Юліано, – сказав він, – можете розраховувати на нашу гостину. І я б на вашому місці таки не квапився. Там, у ваших краях дуже неспокійно. Ось газети пишуть… – він розгорнув останнє число «La Gazette».

Козаки здобували перемоги за перемогами, війна перетворилася на жорстоку різанину. Коронні війська вбивали не лише козаків, але й селян, жінок і дітей, не жаліючи ні старих, ні молодих. Палали села й хутори. Козаки мстили їм тим самим, вирізаючи шляхту, католицьких святих отців, ченців і євреїв, що були на панських послугах. Отже, війна розбушувалася не на жарт. Недарма ж пахло нею ще там, у Львові. Та й не мені одній. І війна – це якраз те, що мені потрібно. Це моя стихія. Моє життя. Я не повинна зволікати.

Коли Клаус відійшов до нових покупців, Гертруда поклала мені руку на плече:

– Юліано, не гнівайтеся, але вам, отак відразу перевтілившись, не варто дуже квапитися. – Я поглянула здивовано на неї. Вона пояснила: – Від того, що ви натягнете на себе жіноче вбрання, ви жінкою ще не станете. У вас вся поведінка чоловіча. Ваша рішуча важка хода, ваші швидкі рухи, те, як ви повертаєте голову, як розмовляєте, зраджує у вас більше чоловіка, аніж жінку. Ліва рука у вас ніяк не може заспокоїтися, весь час вона у пошуках руків’я шпаги, на який звикла опиратися. Права – тягнеться до пояса з пістолями. Ви просто не знаєте, що робити зі своїми руками. Ви здебільшого дивитеся гордо й звисока, у вас гарні витончені вуста, а ви їх зціплюєте, аж у кутиках з’являються зморшки.

Я була ошелешена. Я раптом усвідомила для себе цю жахну правду – роками грати роль чоловіка далося мені взнаки. Я ледь не заплакала. Отже, я не можу найближчим часом з’явитися у Львові. Тепер у мені запідозрять перевдягненого чоловіка, а то й звинуватять у відьмацтві.

Прибіг захеканий Герман і повідомив, що голландський корабель, який позавчора прибув до Ґданська, надвечір відчалює до Лємберґа. Але за два тижні буде іспанський ґалеон.

– От і чудово, – втішилася Гертруда, – ми проведемо з вами незабутні дні. Ви не будете розчаровані.

Виходу й так не було. Я змирилася. Відрахувала гроші за вбрання, а Герман усе спакував до двох валіз, виплетених з лози. За валізи Клаус гроші брати відмовився.

– Це така дурничка, що й дискутувати не варто. Герман занесе все до нас. А ви, як я розумію, збираєтеся на гулі?

– Авжеж, – відповіла Гертруда, – я бачу, що випогодилося, то ж підемо прогулятися.

– Але якщо трішки затримаєтеся, – сказав з таємничою усмішкою Клаус, – то матимете честь познайомитися зі шведською королевою Христиною19

Облавок – борт.

Повернутися

Ґлейт – охоронна грамота.

Повернутися

Штудерний – вишуканий, майстерний.

Повернутися

Хінчик – китаєць.

Повернутися

Поклад – палуба.

Повернутися

Білоголова – молодиця.

Повернутися

Кайри – плосокденки.

Повернутися

Трагачі – вантажники.

Повернутися

Кантики – співаники.

Повернутися

Альшбант – прикраса на шиї.

Повернутися

Joder! (читається: Ходер!) – груба лайка.

Повернутися

Ґарда – частина шпаги між лезом і руків’ям.

Повернутися

Шермерка – фехтування.

Повернутися

Реґіментар – військовий командир.

Повернутися

Адамашок – дамаська оздобна тканина.

Повернутися

Мештики – туфельки.

Повернутися

.Штудерний – вишуканий, майстерний.

Повернутися

Делія – тепла накидка з порожніми рукавами, її носили наопашки.

Повернутися

Христина (1626—1689) – королева Швеції у 1644—1654 роках з династії Ваза.

Повернутися