Читати книгу - "Дракула"

Люсі Вестенр

9 травня.

Люба Люсі!

Вибач, що давно не писала, але я була просто завалена роботою. Часом життя завуча школи буває нелегким. Я скучила за тобою, хочеться погуляти разом біля моря, де можна було б спокійно поговорити і повиводити надхмарні палаци. Останнім часом я тяжко працювала, бо не хочу відставати у навчанні від Джонатана, тому я наполегливо оволодівала мистецтвом стенографії. Коли ми поберемося, я зможу стати корисною для Джонатана і якщо я спроможуся стенографувати достатньо швидко, то зможу записувати усе, що він хоче, або друкувати для нього на друкарській машинці, на якій я теж дуже старанно вчуся друкувати. Ми з Джонатаном часто пишемо одне одному стенографічні листи, а він веде стенографічний щоденник, до якого записує свої враження від поїздок за кордон. Коли ми з тобою зустрінемося, то я вестиму щоденник у такий самий спосіб. Я не збираюся, як часто буває, робити в ньому якісь регулярні записи за принципом «кожен день – хоч рядок». Це буде такий щоденник, у якому я писатиму тоді, коли відчую для цього відповідний настрій. Не думаю, що він становитиме великий інтерес для інших; але він і не призначається абикому. Може, колись я покажу його Джонатану, якщо там буде що показувати, але насправді він стане для мене своєрідним зошитом для вправ. Я спробую робити в ньому те, чим – як я бачу – займаються журналістки: записуватиму інтерв’ю, замальовки, намагатимуся щонайточніше відтворити розмови. Мені сказали, що коли трохи потренуватися, то можна з точністю пригадати те, що бачив і чув протягом дня. Втім, поживемо – побачимо. Я розповім тобі про свої маленькі плани, коли ми зустрінемось. Щойно я отримала кілька написаних похапцем рядків від Джонатана, який подорожує по Трансільванії. З ним усе гаразд, і він повернеться приблизно за тиждень. Мені дуже кортить скоріше почути всі новини, які він привезе. Мабуть, це так приємно – бувати в чужих країнах. Цікаво, чи зможемо ми – тобто Джонатан і я – коли-небудь побувати там разом? А ось і дзвоник залунав – десята година. Бувай.

Любляча тебе Міна.

Коли писатимеш мені, то розкажи про всі новини. Ти вже давно мені ні про що не розповідала. Але до мене дійшли чутки, особливо про високого кучерявого красеня.

Лист Люсі Вестенр, адресований Міні Мюррей

17, Четем-стрит, середа.

Моя люба Міно!

Мушу сказати, що ти дуже несправедливо докоряєш мені за те, що я начебто погано з тобою листуюся. Відтоді, як ми розсталися, я написала тобі двічі, а ти лише зараз зволила надіслати мені другого листа. До того ж розповідати нема про що. Справді немає нічого такого, що могло б викликати твій інтерес. Наразі в Лондоні дуже цікаво, і ми багато ходимо до картинних галерей, а також гуляємо пішки та їздимо верхи в парку. Що ж стосується високого кучерявого молодика, то, мабуть, це був один із тих, з ким я ходила на останній концерт. Хтось, вочевидь, поширював плітки. Цього молодика звати містер Холмвуд. Він часто буває у нас в гостях, і вони з мамою добре знаходять спільну мову; є багато такого, про що їм цікаво удвох поговорити. Не так давно ми зустріли чоловіка, який чудово підійшов би саме тобі, якби ти вже не була заручена із Джонатаном. Він – прекрасна партія, красивий, багатий, до того ж – шляхетного походження. Він лікар, і взагалі – дуже розумна людина. Йому лише двадцять дев’ять років, а під його наглядом перебуває величезна психлікарня. Мені представив його містер Холмвуд, і він зробив нам візит, а тепер часто заходить в гості. Мабуть, ніколи раніше я не зустрічала чоловіка такої рішучої і твердої вдачі, але водночас такого напрочуд спокійного і врівноваженого. Здається, ніщо не зможе вплинути на його незворушність. Можу лише уявити собі, яку дивовижну владу має він над своїми пацієнтами. Цей чоловік має незвичайну манеру дивитися співбесіднику просто в очі, наче намагаючись прочитати його думки. Кілька разів він намагався провести такий дослід зі мною, але тішуся надією, що я є міцним горішком. Я це знаю, бо часто дивлюся на себе у дзеркало. Ти ніколи не пробувала читати вираз свого обличчя? Я – пробувала, і можу сказати тобі, що це набагато важче, ніж може подумати той, хто цього жодного разу не робив. Цей лікар каже, що я ставлю перед ним важке психологічне завдання, і я скромно сподіваюся, що так воно і є. Ти ж знаєш, я не надто цікавлюся вбранням, і тому не зможу розповісти тобі про нові моди. Вбрання і мода – це таке занудство! Знаю – це жаргонне слово, але Артур вживає жаргонні словечки щодня. Ну от, не втрималася і прохопилася. Міно, ми ділилися своїми секретами ще тоді, коли були дітьми; ми спали разом, їли разом, разом плакали і сміялися; тож тепер, коли я проговорилася, я хотіла б розповісти більше. О Міно! Невже ти не здогадуєшся? Я кохаю його. Я пишу ці рядки і, ніяковіючи, червонію, бо хоча мені й здається, що він мене кохає, але сам він мені цього ще не говорив. Але ж, Міно, як я кохаю його, як я його кохаю! Ну от – сказала, і на душі стало легше. Так хочеться бути з тобою, люба моя, посидіти, як раніше, біля каміна у домашньому вбранні; я б спробувала розповісти тобі про свої почуття. Не знаю, як я наважилася написати таке навіть тобі. Я боюся зупинитися, бо зупинившись – порву листа; тому я не бажаю зупинятися, бо дуже хочу розповісти тобі все-все. Напиши мені одразу і скажи, що ти про все це думаєш. А тепер, Міно, я мушу перерватися. На добраніч. Благослови мене у своїх молитвах і помолися за моє щастя, Міно.

Люсі.

P. S. Не слід було мені виказувати цю таємницю. На добраніч ще раз.

Л. Лист Люсі Вестенр, адресований Міні Мюррей

24 травня.

Моя люба Міно!

Дякую, дякую тобі за твій милий лист! Так приємно було мати змогу про все тобі розповісти і дізнатися, що ти мене розумієш і мені співчуваєш.

Люба моя, пам’ятаєш стару приказку: «То густо, то пусто»? Точніше не скажеш. Ось так і у мене: прожила двадцять років і не чула жодної пропозиції вийти заміж, а сьогодні їх аж три. Лишень уяви собі! Аж три пропозиції за один день! Це просто якийсь жах. Двох із претендентів мені шкода, дуже шкода – бідні хлопці! Ой, Міночко, я щаслива до безтями.