Читати книгу - "120 ударів на хвилину, Джулія Рейвен"

 

Чоловік опинився занадто близько. Чи це шампанське так подіяло? Круглий столик не дозволяв відсторонитися, і Саша, закусивши від невдоволення щоку, змирилася з нахабним вторгненням в її особистий простір. Іван Онисимович галантно наповнив два келихи ігристим.
- Пропоную на брудершафт.
- Це моветон, - зупинила його Олександра. 
Чоловік мовчки проковтнув невдоволення, і відсалютувавши їй келихом, зробив кілька ковтків. 
Незначний дотик коліна моментально привів до тями дівчину. 
- Що ви собі дозволяєте? - вигукнула Саша, потай сподіваючись, що їй і справді це здалося.
- Не вдавай із себе недотрогу, - раптом рявкнув чоловік, накриваючи її долоню своєю рукою. Його привітний настрій миттю кудись випарувався.  - Твій дорогоцінний братик обіцяв, що ти будеш слухняною. До чого цей спектакль?
Її серце гулко вдарилося об ребра, горло перехопило джутом обурення... Та як він сміє? І Вадим... Адже він запевняв, що нічого подібного не буде...
- Вибачте, - запнувшись, і через кілька секунд Олександра додала з фальшивою твердістю в голосі, - ви мене з кимось сплутали. Послуги повій значно дешевші.
Саша різко висмикнула свою руку зі своєрідного капкана і демонстративно витерла об край скатертини.
- Якщо Вадим вам обіцяв - з нього і вимагайте, - пружинисто піднявшись на ноги, дівчина зробила спробу піти. Але груба хватка за зап'ястя зупинила її і змусила сісти назад.
- Слухай, ти... - зашипів їй в обличчя розлючений Іван Онисимович, - стули пельку і вгамуй непотрібну пиху. Усе вже сплачено. А борг потрібно повернути.
Шкіра в місцях дотику пульсувала нестерпним жаром. На очах дівчини мимоволі виступили сльози.
- Відпусти... , - Олександра запнулася від болю і під невдоволений вираз обличчя чоловіка додала шанобливе: - відпустіть.
- Іване, друже, мені здається, дівчині не подобаються твої загравання, - над головою пролунав до болю знайомий голос. Не може бути...
Саша підняла голову. Над нею грозовою скелею височів той, кого вона найменше очікувала побачити в цьому місці, в цю годину.
- Борис? Що ти тут робиш?