Читати книгу - "Чому ти нас зрадив?, Аріна Громова"

=15=

 

- Що за нісенітниця? - від слів Леоніда в мене очі на лоб полізли. - З чого ти все це взяв?

- Давид нічого не став пояснювати. Ти ж його знаєш. Він слова зайвого не скаже. Але судячи з його рішень і розпоряджень, це все саме так.

- Маячня, - пробурмотіла я.

Те, що Давид нічого не пояснює, уже зрозуміла. Він мене з дітьми за поріг виставив. Посеред ночі. У грозу!

Але ось ця жахлива інформація.

Мої малюки від іншого чоловіка. Від кого?! Я весь час перебувала поруч із чоловіком. Нікуди не їхала. Не зустрічалася з подругами. На це просто не залишалося жодного часу. Як йому міг спасти на думку настільки безглуздий висновок?

Від цього абсурду мене пересмикнуло.

- Вибач, що розповів, - зітхнув Леонід. - Я не вірю, що це правда. Але Давид...

- Звичайно, це брехня, - кинула я. - Божевільна брехня. Абсурдна!

- Можливо, тобі варто обговорити все з Давидом.

- Ну ні, - повільно похитала головою. - Досить нам обговорень.

- Чому? Не бійся. Можу легко влаштувати вам зустріч.

- Ні, дякую, не варто.

- Ти впевнена, Іро? Вибач, якщо лізу не у свої справи, але ти залишилася одна з трьома дітьми. Тобі потрібна допомога і підтримка.

- Можливо, - знизала плечима. - Але вже точно не від Арсанова.

Схоже, чоловікові був потрібен привід для розлучення. І оскільки нічого реального не було, він вигадав ось цю неймовірну нісенітницю про те, що мої діти не від нього.

Нехай. Мені наплювати. Нехай розводить цей бруд далі. Він став для мене чужою людиною ще того вечора, коли викинув рідних малюків із дому.

Не можу повірити, що я закохалася в такого мерзотника.

- Я готовий допомогти, - запевнив Леонід. - Фінансово і не тільки.

- Не потрібно, - промовила у відповідь.

Леон друг Арсанова. А мені не хотілося бути пов'язаною з ним. Ніяким чином і ніколи більше.

- Давид не дізнається, - продовжив чоловік. - Можу тримати це в секреті. Не хвилюйся. Сам не розумію, що на нього найшло. Навіть якщо це Роман постарався... які докази він надав?

- Не знаю.

- Можливо, у тебе раніше були серйозні стосунки з іншою людиною? Залишилися якісь знімки чи відео?

- Ні, нічого такого.

- Як його переконали в твоїй зраді?

- Леон, гадаю, нам немає сенсу продовжувати цю розмову, - нервово посміхнулася і піднялася. - Вибач, у мене зараз мало часу, а справ дуже багато.

- Звісно, я розумію. Але хіба ти не хочеш розібратися? Довести свою невинність?

- Я нічого не збираюся доводити, - заявила твердо. - За мною жодної провини немає. Я ще не збожеволіла і прекрасно пам'ятаю, від кого народила своїх дітей. Якщо Давид вирішив, ніби я його зрадила. Якщо він повірив у якісь маячні плітки про мене. То це означає тільки одне - я дуже сильно помилилася, коли погодилася вийти за нього заміж.

- Ти говориш на емоціях, Іро, а потім...

- Досить, Леон. Давай закінчимо розмову.

Він дістав візитку з кишені й поклав на стіл.

- Телефонуй у будь-який час. Якщо буде потрібна допомога, то звертайся. Вирішу твої питання. І якщо ти передумаєш щодо всього, то...

- Ні, не передумаю.

Я провела Леоніда в коридор. Відчинила двері і тут на порозі опинився Молотов. У руках у нього були величезні пакети з емблемою популярного продуктового магазину.

- Клим? - здивовано пробурмотіла я.

- Вирішив занести тобі продукти, - усміхнувся він.

І перевів погляд на Леоніда, який моментально насупився, теж уважно вивчав мого сусіда.

- Це твій знайомий? - запитав друг чоловіка.

- Так, - рівно відповіла я.

- Схоже, ти в надійних руках.

- До побачення, Леон.

- Побачимося, Іро.

Молотов дивився на Леоніда так, що той першим відвів погляд і став швидко спускатися сходами.

- Він тебе напружує? - похмуро поцікавився Клим.

- Ні, це... друг мого чоловіка.

- Пустиш? - усміхнувся.

- Звісно, проходь. Але тобі не потрібно було робити стільки покупок. Я б сама в магазин сходила.

- Не вистачало тобі сумки важкі тягати.

Молотов пройшов коридором на кухню, почав розбирати пакети й розставляти продукти в холодильник.

Скільки ж усього він набрав...

- Почекай, зараз гроші, - почала було я.

- Які ще гроші? - похмуро кинув Клим.

- За продукти.

- Забудь.

- Я серйозно.

- Я теж.

- Але там же достатньо грошей. На все вистачить і...

- Не вистачало мені в жінки гроші брати.

Молотов явно дав зрозуміти, що розмову завершено.

Так дивно. Чужа людина, а ставиться до мене набагато краще за того чоловіка, якого я кохала і від якого народила трьох малюків.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍