Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— Не знала, що ти будеш тут, — поруч зупиняється сестра, змушуючи здригнутися. — Мабуть, ти теж цього не очікувала.

— Вибач?

— Виглядаєш… Я не хочу тебе ображати, звісно, але…

— Хочеш. Мені цікаво, Евеліно, що тобі спокою не дає? Ти сама хотіла зі мною помиритися, але продовжуєш поводитися як стерво.

Я не розумію, чого домагається сестра. Вона сама не захотіла виходити заміж за Даміра. Тепер раптом спалахнула коханням? Уважно вивчаю Евеліну, намагаюся розгадати. Моя увага анітрохи не бентежить дівчину, та відволікається на офіціанта, який підійшов, забирає келих із таці.

— Вибач, якщо правда тебе зачепила, — каже зовсім не щиро. — Я лише хочу дати пораду своїй сестрі. Ти весь час сиділа в Англії, вчилася. А хто, як не я, допоможе? Я ж переживаю. Розумієш, ти… — замовкає, окидаючи моє вбрання багатозначним поглядом. — Поруч із Даміром має бути гідна пара.

— Чудово, що ти це усвідомлюєш, — усміхаюся, хоча всередині гіркота плещеться. — Тому що гідна — явно не про тебе.

Постріл наосліп, не знаючи, що саме відбувається між Евеліною і моїм чоловіком. Якби вона була його коханкою — сестра б не проґавила можливості вколоти цим. Але вона мовчить, підходячи ближче.

— Тебе довго не було, Еліно, — похитує келихом у руці. — Багато що змінилося. Я точно знаю, де і з ким моє місце. Дамір занадто ввічливий, щоб просто тебе відшити.

— Чудово, але мій чоловік каже інше. Тобі вже час, я не налаштована на розмову. Але якщо ми обмінюємося порадами, то постарайся знайти собі вільного чоловіка, який прийшов сюди без супутниці. Можливо, тоді дізнаєшся, що таке гідність.

— Та невже?

Евеліна знизує плечима, озираючись у бік Даміра. Той продовжує розмовляти з Леонідом, не звертаючи на нас уваги. Я відволікаюся, а потім смикаюся вбік, відчувши, як щось стікає по моїх грудях.

Розгублено дивлюся на порожній келих у руках сестри, потім — на пляму, що розповзається по сукні. Не можу повірити, що вона справді зробила це! Що в неї в голові?!

— Ох, мені так шкода! — скрикує, показово риється в сумці. — У мене десь були серветки. Але, напевно, тобі краще поїхати додому, у такому вигляді ти не можеш тут залишитися. А я складу компанію Даміру. Упевнена, він буде тільки радий.