Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

13

Розділ 7                                             

 Сьогодні день мого весілля.  Для кожної дівчини це один з найважливіших днів, але лише не для мене. Це буде шлюб без любові, виключно лише заради дитини. Єдине почуття яке тут доречне це ---- неприязнь. Хоча мені нічого втрачати у мене і так нікого не має.

    Рівно о другій годині за руку з Лізою я присягалася у вірності, яка юридично зв'язала мене з зовсім незнайомим чоловіком. 

Для нас з донькою були приготовлені дві однакових сукні, ніжно персикового кольору. Зачіски нам теж зробили одинакові.

 Алекс був одягнений у чорний костюм з-під якого виглядала блідо голуба сорочка. Стоячи поряд з ним я ловила захопливі погляди гостей не сумніваючись, що ми виглядаємо просто ідеально.

     Усе проходило наче в тумані. Я зрозуміла, що церемонія підходить до завершення, коли почула, що нас оголосили чоловіком і дружиною й Алекс ніжно поцілував мене. Відірвавшись від моїх губ новоспечений чоловік повів нас до гостей. Від потреби всім підряд посміхатися мені мало не звело вилиці, але весь вечір я чемно виконувала приготовлену для мене роль, ---- щасливої дружини.

    Схоже моїй бабусі вдалося знайти спільну мову з Мариною Андріївною . Весь час вони були одна біля одної , постійно про щось перешіптуючись . Якщо не знаючи  нашої правдивої історії , можна сміливо вважати , що ми відіграли ідеальне весілля .

---- Будемо дома за двадцять хвилин, ---- з посмішкою сповістив нам Алекс, повернувшись до мене в пів оберта.

    Я лише зробила кивок головою, показуючи тим самим, що зрозуміла його, а далі продовжила дивитися у вікно за яким пробігали одне за одним дерева і автомобілі. Ліза солодко дрімала у мене на колінах. Мабуть, втомилася моя дівчинка від надлишку емоцій.

    Моя бабуся Ніна вперто відмовилася їхати разом з нами, мотивуючи свою відмову тим, що нарешті їй вдасться від нас відпочити.

---- Ти не втомилася? ---- стривожено запитав Алекс, коли ми під'їхали до його дому. 

---- Ні! Все в порядку! 

---- Ви з Лізою молодці. Наша дівчинка трималася до останнього. 

---- О, так! 

    Як круто змінилося моє життя за кілька днів  і все через ту злощасну ніч, яку я провела з Алексом. Що ж чекає мене попереду? Під'їхавши до самого входу, машина зупинилася. Чомусь саме сьогодні мені закортіло роздивитися будинок.

 Триповерховий, ще й з невеличкими баштами на даху. Точно замок для принцеси. Я милувалася побаченим і не зразу зреагувала на слова чоловіка.

---- От ми й дома, люба, ---- Алекс торкнувся моєї руки ---- Ти чуєш мене, Насть? Ми приїхали !

    Ми про все домовилися заздалегідь. Сподіваюся Алекс буде дотримуватися свого слова. У нас з Лізою будуть окремі кімнати. І без дозволу він до мене не пхатиметься. 

---- Звикай,  відпочивай та набирайся сил, ---- сказав Алекс щойно ми зайшли всередину. Ліза вже встигла прокинутися і Катя повела її на кухню попити теплого молока.

---- Я нічого тобі не повинна, ---- холодно відповіла я. ---- Ти змусив мене переїхати сюди, але не думай, що я наче безправна служниця виконуватиму всі твої накази.

---- Мені не подобається твій тон ... і слова, які ти говориш, але зараз не час для суперечок та сварок. Ходімо, я покажу вам ваші кімнати.

    Він привів мене на другий поверх. Я не встигла оглянутися, як Алекс жестом попросив мене слідувати за ним. Відкривши двері зрозуміла, що це моя спальня. 

    По центрі кімнати стояло велике красиве  ліжко, застелене ніжно бірюзовим покривалом. У куті було величезне дзеркало. Туалетний столик на якому стояла ваза з живими квітами. Виявляється тут готувалися до мого приїзду.

    Алекс поглянув на мене і я нехотячи посміхнулася, забувши про обіцянку собі, триматися з ним холодно й відчужено.

---- Дякую! Мені  все подобається.

     У двері хтось постукав.

---- Заходьте! ---- сказав Алекс. ---- Це моя домоправителька Домініка.

    Я повернулася до жінки.  На вигляд їй було біля сорока п'яти років . Середнього росту, доволі пухкенька і з добрим поглядом.

---- Домініко, це моя дружина Настя.

---- Рада знайомству Анастасіє ....

---- Давайте просто, .... Настя. Так буде зручно нам обом.

---- Домініко, розпакуйте Настину валізу, а ми поки оглянемо Лізину кімнату. 

    Забравши у Каті Лізу, яка вже геть не виглядала втомленою, ми утрьох пішли оглядати її нову дитячу кімнату. Вона виявилася посередині між моєю та Алексовою. 

---- Я буду тут спати? Це моя кімната? ---- поцікавилася Ліза.

---- Так, принцесо.  А мама з татом завжди будуть поряд. І в татовій,  і в  маминій кімнаті є двері, які ведуть до тебе.  

---- А можна їх не закривати?

---- Звичайно можна.

    Ліза взяла мене за руку й задоволено посміхнулася.

---- Мам, скажи, що мені пощастило з татом?

     Я промовчала. А, що сказати, коли дитина каже правду.

---- Лізок, це означає, що тобі все подобається?

---- Так, татусю, ---- промовила щаслива Ліза.

---- Моя принцеса геть не виглядає втомленою, а от мамі треба відпочити.  ---- Настю, якщо хочеш я  вкладу Лізу спати, а ти поки можеш прийняти душ.

---- Дякую за турботу, але я й сама можу вкласти доньку спати. 

     Алекс тепло посміхнувся нам обом, поцілував доньку побажавши солодких снів й вийшов з кімнати. Як же мене дратувала ця його награна доброта. Прикидається милим татусем. Цікаво наскільки вистачить його доброти, коли зрозуміє, що серед його музейного порядку почнеться безлад? Нічого, я потерплю. Алекс сам випровадить нас з цього дому, мені лише доведеться трошки прискорити цей момент. 

 

    

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍