Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

помилявся — церква мала рацію», де виступали десять доповідачів з претензією на звання «експертів». Вони намагалися довести, що Сонце обертається довкола Землі відповідно до геоцентричної моделі, попри те що від часів Коперника, Галілея, Кеплера й Ньютона наука показала, що Земля та інші планети обертаються довкола Сонця згідно з геліоцентричною моделлю. Багатонадійний підзаголовок обіцяв, що це буде «перша» щорічна католицька конференція з геоцентризму. Доктор Роберт Сандженіз відкрив конгрес доповіддю під назвою «Геоцентризм: вони це знають, але приховують», удавшись до поширеної ідеї теорії змови. Інші доповідачі, як-от доктор Роберт Беннетт, доктор Джон Салза, анонсували не менш приголомшливі теми: «Науковий доказ: Земля є центром Всесвіту», «Введення до механіки геоцентризму» або ж «Наукові досліди показали, що Земля нерухома в центрі Всесвіту». Їхні наукові кваліфікації були означені дуже розпливчасто: д. н., професор… Наприклад, співорганізатор конгресу, Роберт Д. Беннетт, назвався доктором наук з загальної теорії відносності. Роберт Сандженіз — президент Catholic Apologetics International і автор багатьох книг і статей з теології, науки, культури й політики. Багато років викладав фізику й математику в різних закладах. Він повчав, що фізики, як-от Альберт Ейнштайн, Ернст Мах, Едвін Габбл, Фред Гойл «та багато інших», довели, що, як сказано в Біблії, Сонце та всі планети обертаються навколо Землі, зафіксованої в просторі, нерухомої та незмінної, плекаючи сподівання, що люди віддадуть належне Писанню й зрозуміють, що наука — зовсім не те, що про неї кажуть.

Проте кожне наукове відкриття додає новий доказ того, що геоцентризм не відображає дійсності. А прибічники геоцентризму можуть покликатися тільки на Біблію. На кожен науковий аргумент вони відповідають: «У Біблії сказано, що…» Нападки на Галілея затьмарюють образ одного з фундаторів сучасної науки, який надав перші докази геліоцентризму Коперника, а крім того, дозволяють змити ту ганьбу, як дехто вважає, що її зазнала церква, покаявшись 1992 року щодо засудження Галілея.

Багато води утекло з часів Галілея. Наука послідовників Коперника змагалася зі Святим письмом і вірою у відкриту в ньому істину й мала перемогти ірраціональне. Науковців переслідували. Сьогодні ж непримиренні й диваки намагаються маніпулювати розумами, щоб утелющити свої туманні теорії: завжди та сама битва темряви з правдою.

Як протистояти обскурантизму?

Хоч збільшити свій інтелект проблематично, але можна навчитися методів розвитку критичного мислення.

Не всі вірування тупі, абсурдні чи небезпечні. Деякі з них конструктивні, як-от віра в себе, в свої можливості, у свою цінність, у життя чи в інших.

Ризик піддатися впливу небезпечних вірувань аж до втрати здорового глузду йде від потреби за всяку ціну знайти сенс свого життя. Якщо інші дають нам пояснення, що відповідає нашому баченню світу, чи позбавляють нас від необхідності шукати самим, їх легко прийняти.

Але найбільша сила ірраціональних поглядів — у тому, що вони зазвичай узгоджуються з нашими інтуїтивними очікуваннями.

Багато людей здавна вірили в дивні речі, й багато людей намагалися боротися з цими віруваннями. Вони створюють рівновагу, яка не надто змінюється з часом. Отак можна битися за раціоналізм із думкою, що ти просто докладаєшся до рівноваги.

Жодна людина, хоч яка розумна, освічена й критична, не захищена від віри в дурниці, насамперед тому, що важко повірити у випадковість. Шукати за випадком долю, неминучість, змову, підступи, намір, хороший чи поганий, — загальне упередження. «Бог любить трійцю», «немає диму без вогню», «добре сміється той, хто сміється останній» і так далі, доста приказок, які свідчать про нашу потребу сенсу й причинності. Найосвіченіші люди не уникають цього. Отак Ейнштайн писав у листуванні про хвороби дружини Мілеви та сина: «Заслужена кара для мене за те, що зробив важливий життєвий крок, не подумавши: завів дітей з особою з моральними й фізичними вадами…»[58] Мати Ейнштайна намагалась відмовити його від шлюбу з Мілевою, яка кульгала, пророкуючи йому, ще це позначиться на дітях. Від автора теорії відносності можна було б сподіватися більшої широти поглядів! Але, як писали двоє його біографів, Роджер Хайфілд і Пол Картер, Ейнштайн «був людиною, в якої поєднання ясності розуму з емоційною короткозорістю провокувало чимало прикростей в житті його близьких».

Насправді нам не по силі зробити так, щоб людей, які вірять в дивні чи божевільні речі, стало менше, хіба завадити їхньому збільшенню. Дуже рідко можна змінити погляди тих, хто вже переконаний. Є ризик, навпаки, зміцнити їхні переконання.

Чому ми знаходимо сенс у збігах

Зустріч з Ніколя Ґоврі, психологом і математиком, викладачем у Вищій школі педагогіки й освіти в Ліллі, членом університетської Лабораторії людської та штучної когнітивності

♦  Деякі збіги видаються такими приголомшливими, що ми відмовляємось пояснити це випадком і шукаємо в них якесь значення. Але ви стверджуєте, що йдеться про брак сприйняття контексту…

Ми маємо локальне бачення, і в просторі, і в часі. З глобального погляду збіги не такі дивовижні. І до того ж, головне, ми з самого початку ставимо собі неправильні запитання. Візьмімо парадокс дня народження: яка ймовірність того, що двоє з 25 осіб мають одну й ту саму дату народження? Відповідаючи на це запитання, ми схильні вдаватися до евристики, себто спрощеного міркування, запитуючи себе: яка ймовірність того, що поміж 25 осіб ще хтось народився того ж дня, що й ми?

Результат доволі слабкий, бо ми скорочуємо проблему до єдиної можливої дати, власної дати народження. Імовірність того, що хтось поміж 24 матиме таку саму дату народження, що й я, лише 6,3 %. Натомість є один шанс із двох, що у двох з 25 людей дні народження припадуть на один день. Але це зовсім інше запитання.

♦  Ви згадуєте також приклад жінки, Вайолет Джессоп, яка пережила три корабельні аварії, поміж них, загибель — «Титаніка». Це видається надзвичайним, але кінець кінцем не аж так.

Проблема в тому, що нам бракує інформації і ми автоматично заповнюємо лакуни тим, що здається ймовірним і саме собою зрозумілим. Коли ми дізнаємось, без деталей, що якась особа пережила катастрофу «Титаніка» і двох інших кораблів, то уявляємо, що ці решта подібні до загибелі «Титаніка», а це зовсім не так, тому що в одній з двох було мало жертв, а в другій узагалі не було. До того ж ми думаємо, що Вайолет Джессоп — цілком пересічна жінка, насправді ж вона працювала на компанію-власницю цих трьох суден.

♦  Також ви кажете, що, розбираючи події 11 вересня, можна багато разів зустріти число «11», звідки виникає спокуса бачити в цьому