Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Розділ 20:

Кай відчував, як атмосфера в кімнаті змінилася. Лея була поряд, але між ними була незримая стіна, яку вони обидва будували останнім часом, хоча ні він, ні вона не хотіли цього. Він вже майже встиг зібрати свої речі, збираючись покинути її хоча б на деякий час, але її тихий голос, що просив його не йти, зупинив його.
"Не йди", — вона прошепотіла, намагаючись приглушити біль в голосі. Лея боялася, що якщо він залишить її, то між ними буде занадто багато порожнечі, щоб знову бути разом.
Кай не знав, що відповісти. Він розумів її сум, її тривогу, але з кожним днем відстань між ними ставала більш помітною. Він не міг зрозуміти, що з ними відбувається, чому вони так часто не могли знайти порозуміння.
"Добре, я залишаюсь", — сказав він, хоча відчував, що сам потребує відпочинку від цих постійних емоційних обертів. Вони лягли спати, обернувшись спинами одне до одного, не знаючи, чи це допоможе, чи тільки погіршить ситуацію.
Лея відчувала, як її серце розривається. Вона лягла в тиші, намагаючись не дати своїм сльозам вирватися, боячись, що Кай це помітить. Вона не могла дати йому бачити, як сильно її болить. Вона не хотіла, щоб він побачив її слабкість, не хотіла, щоб він подумав, що він знову став обтяженням для її емоцій. Вона тримала все в собі, намагаючись не показувати, як важко їй дихати в тій порожнечі, що залишалася між ними.
Але з кожною хвилиною, коли вона чула його рівне дихання поруч, біль став все важчим. Вона не могла спати, мучилася думками про те, що скоро він поїде, і невідомо, чи ще коли-небудь зустрінуться. Це була неприємна думка, але вона не могла її відпустити. Лея боялася втратити його, але ще більше боялася, що не зможе впоратися з тим, що залишиться одна.
Згодом їй стало легше, і хоча біль не відпускав її, вона почала відчувати щось схоже на надію. Вона вирішила, що хоче бути з Каєм, хоче виправити все, що могла б виправити, і хоче, щоб він залишався з нею, не дивлячись на всі труднощі.
Коли вона побувала у Кая вдома, вона вперше змогла познайомитися з його батьками. Вони прийняли її, вони були добрі й щирі, і Лея відчула, що їй тепліше стало від того, що вона знаходилася серед людей, яких не так легко було б знайти серед її власної сім'ї. Але навіть серед цієї теплоті вона відчувала смуток, бо все одно залишалася сама з думками про те, що її сім'я не могла бути такою.
Невдовзі настав час, коли Кай мав поїхати за кордон. Це була невимовна біль, і Лея не могла впоратися з цим. Вона боялася, що він поїде, і вона залишиться без нього. Тому що як би важко їй не було, вона все ж таки не могла уявити своє життя без нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍