Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природ­них ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Інформація, яка міститься у державному земельному кадастрі, включає дані та відомості, а також документи про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (див. ч. 1 ст. 193 ЗКУ).

Склад земельно-кадастрової документації визначається п. 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого ПКМ від 12.01.1993 №15. Структура та перелік земельно-кадастрової документації, що ведеться на різних рівнях органами земельних ресурсів, визначені додатком №2 до наказу Держкомзему від 03.09.1999 №83 "Про удосконалення ведення державного земельного кадастру в зв'язку з його автоматизацією".

Правовий режим земельно-кадастрової інформації та порядок її надання зацікавленим особам визначаються ЗУ "Про інформацію", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність". Порядок забезпечення земельно-кадастровою інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян частково врегульовано нормами ПКМ "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою від 17.11.2004 №1553. Вико­ристання матеріалів Державного фонду здійснюється з дотриманням вимог законодавства про авторські права, державну таємницю (відповідно до наказу СБУ Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю від 12.08.2005 №440). Зокрема, до відомостей, що складають державну таємницю, віднесені відомості про топографічні карти і плани масштабу 1:50000 та крупніших масштабів, спеціальні карти (незалежно від форми та виду носія інформації), похідні від матеріалів аеро- космічних зйомок, які створені в державній системі координат на територію України.

Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

До пункту "а". Земельний кадастр як системний звід відомостей про земельні ділянки в межах території України покликаний містити інформацію по усіх об'єктах (земельних ділянках). Повноту потрібно розглядати у двох розуміннях - як наявність відомостей про усі земельні ділянки в межах території України та як наявність усіх відомостей про кожну конкретну земельну ділянку.

Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 125, ст.ст. 196, 202 ЗКУ приступати до використання земельної ділянки не можна до реєстрації документа, що посвідчує право на неї у державному реєстрі земель, який є складовою державного земельного кадастру.

Повнота відомостей державного земельного кадастру на сьогодні має опосередковуватись застосуванням новітніх інформаційних технологій обліку документів та відомостей, що в них вміщені. Дана робота має вестись на підставі ПКМ "Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 02.12.1997 №1355, наказу Держкомзему України "Про удосконалення ведення державного земельного кадастру в зв'язку з його автоматизацією" від 03.09.1999 №83 тощо.

До пункту "б". Використання єдиної системи просторових координат для ведення державного земельного кадастру забезпечується створенням та підтримання єдиної системи просторових координат на території України. Для цієї мети створюється державна геодезична мережа.

Державна геодезична мережа - це "сукупність її пунктів, рівномірно розміщених на території країни і закріплених на місцевості спеціальними центрами, які забезпечують їх збереження та стійкість у плані і за висотою протягом тривалого часу". Ця мережа "є носієм геодезичної системи координат і висот України" (п. 2 Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених ПКМ від 08.06.1998 №844).

"Складовими частинами мережі є планова і висотна геодезичні мережі, пункти яких повинні бути суміщені або мати між: собою надійний геодезичний зв'язок" (п. 2 Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених ПКМ від 08.06.1998 №844). Така мережа створюється, зокрема, для встановлення єдиної геодезичної системи координат та висот на території країни, геодезичного забезпечення ведення дер­жавного земельного кадастру.

Питання застосування єдиної системи просторових координат на території України регулюється ЗУ "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", постановами KM "Про Порядок охорони геодезичних пунктів" від 19.07.1999 №1284, "Деякі питання застосування геодезичної системи координат" від 22.09.2004 №1259, "Про затвердження основних положень створення Державної геодезичної мережі України" від 08.06.1998 №844, наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при KM України "Про затвердження Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів" (ГКНТА-2.01.02-01-93) №23 від 19.05.1993 тощо.

Ідентифікація земельних ділянок, що забезпечувала б відсутність помилок, дублювань та максимальну інформативність, побудована на основі використання так званого кадастрового номера земельної ділянки - див. Вказівку Державного комітету України по земельних ресурсах 16.02.1998 №9 "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру". Згаданий документ визначає, що кадастровий номер земельної ділянки - "унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування" (п. 1 Вказівки).

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має ієрархічну структуру. По території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється када­стровий номер, який має чотири рівні ієрархії. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має такий вигляд (де "х" - є цифрою): <хххххххххх>:<хх>:<хх>:<ххх>. Перші десять цифр - код адміністративно-територіального устрою України, наступні дві - номер кадастрової зони, ще дві - номер кадастрового кварталу і трьохзначний номер земельної ділянки в ньому (п. 3.1. Вказівки, Доповнення до Вказівки від 12.05.1998). Присвоєння кадастрових номерів врегульовано вказівкою Держкомзему України від 20.03.2002 №12 "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель".

До пункту "в". Інформатизація та автоматизація ведення державного земельного кадастру в Україні передбачена