Читати книгу - "Королівський убивця"

ні Келвар, ні Шемшай не висловили незгоди, він прокашлявся і продовжував:

— Ми маємо пропозицію, королю-в-очікуванні Регале. Доведіть нам, сір, що Фітц Чівелрі — віттер і що він ужив Віт для вбивства короля Шрюда, а ми дозволимо вам скарати його на смерть, як ви вважатимете за належне. Будемо свідками вашої коронації як короля Шести герцогств. Окрім того, приймемо лорда Брайта як вашого намісника в Оленячому замку й дозволимо вам перенести двір до Трейдфорда.

На обличчі Регала ненадовго зблиснув тріумф. Затим йому на зміну прийшла підозра.

— А якщо, герцогу Бронді, я не зможу знайти доказу, який влаштував би вас?

— Тоді Фітц Чівелрі житиме, — спокійно проголосив Бронді. — А ви віддасте йому правління Оленячим замком і командування збройними силами герцогства Бак на час вашої відсутності.

Усі Прибережні герцоги підняли голови й подивилися Регалові в очі.

— Це підступ і зрада! — засичав Регал.

Шемшаєва рука майже торкнулася меча. Келвар почервонів, але нічого не сказав. Стрій солдатів позаду них ще більше напружився. Лише Бронді зостався непорушним.

— Мілорде, ви маєте ще якісь звинувачення? — спокійно спитав він. — Що ж, ми вимагаємо підтвердження і їх теж. Це може ще більше припізнити коронацію.

За мить, під впливом їхніх кам’яних поглядів і загальної тиші, Регал сказав уже спокійніше:

— Я говорив у запалі, мої герцоги. Це тяжкі часи для мене. Так раптово урвалося мудре правління мого батька. Я оплакую свого брата. Наша леді королева та дитя, яке вона носить під серцем, зникли… Цього, безперечно, достатньо, щоб змусити будь-яку людину до необдуманих слів. Я… дуже добре. Я погоджуюся з цим… з поставленою вами умовою. Я доведу, що Фітц Чівелрі — віттер, або ж звільню його. Чи це вас вдовольнить?

— Ні, мій королю-в-очікуванні, — спокійно промовив Бронді. — Не такими були умови, які ми поставили. Коли виявиться, що Фітц Чівелрі невинний, то він стане намісником Оленячого замку. Якщо ж ви доведете його провину, то ми приймемо Брайта. Такими були наші умови.

— А смерть Джастіна й Серени, цінних слуг і членів групи Скіллу? Стосовно цих смертей ми достеменно знаємо, що це справа його рук. Він сам у них зізнався.

Якби Регал міг убити мене кинутим щойно поглядом, то вже б це зробив. Як глибоко мусив тепер шкодувати, що звинуватив мене у вбивстві Шрюда. Замість підтримувати дикі звинувачення Воллеса, любісінько міг утопити мене за смерть Джастіна. Тут принаймні свідків не бракувало. Як на іронію, саме його бажання якомога більше очорнити мене виявилося обставиною, що постала на заваді моїй страті.

— Ви матимете змогу довести, що він — віттер і вбивця вашого батька. Лише за цей злочин ми дозволимо вам його повісити. Що ж до інших… він запевняє, що вони були вбивцями короля. Якщо він невинний, ми готові визнати, що вбиті ним зазнали належної кари.

— Це нестерпно! — викинув із себе Регал.

— Мілорде, такі наші умови, — спокійно повторив Бронді.

— А якщо я їх відкину? — вибухнув гнівом Регал. Бронді знизав плечима.

— Небо чисте, мілорде. Для нас, прибережників, це погода піратів. Нам слід повертатися до власних замків, щоб стерегти власне узбережжя. Якщо ж не збереться повна рада, ви не можете ні коронуватися на короля, ні законно визначити людини, що триматиме Бак від вашого імені. Вам доведеться зимувати в Оленячому замку, мілорде, і протистояти морським піратам так само, як і ми.

— Ви обступили мене з усіх боків цими вашими традиціями та жалюгідними правами, а все для того, аби нагнути під свою волю. Я ваш король чи ні? — відверто зажадав Регал.

— Ви не наш король, — тихо, але рішуче вказав Бронді. — Ви — наш король-в-очікуванні. І, схоже, вам доведеться очікувати, доки цю справу й цю проблему не буде вирішено.

Темрява в погляді Регала показувала, як сильно це йому не подобається.

— Схоже, я мушу погодитися… на ці умови. Пам’ятайте, що ви самі таке постановили, а не я.

Він обернувся і глянув на мене. У цю мить я збагнув, що він не дотримає слова. Я знав, що помру в цій камері. Це хворобливе й болісне передчуття власної смерті затемнило мені краї поля зору, змусило хитнутися. Я відчув, що життя з мене витікає, а всередину вповзає холод.

— Тож ми погодилися, — люб’язним тоном сказав Бронді. Озирнувся на мене і спохмурнів. Видно, щось із моїх почуттів мусило з’явитися на моєму обличчі, бо він швидко спитав:

— Фітце Чівелрі. До вас тут ставляться справедливо? Вас годують?

Спитавши це, він розстебнув аграфку на плечі. Його плащ був дуже потертим, але вовняним. Коли він мені його кинув, тягар плаща так мене пригнітив, що змусив спертися об стіну.

Я вхопився за плащ, вдячно тішачись збереженим теплом його тіла.

— Вода. Хліб, — коротко сказав я. Глянув на тяжку вовняну одежину й тихо додав: — Дякую.

— Це краще, ніж у багатьох інших! — зі злістю заперечив Регал. — Часи тяжкі, — ні в тин ні в ворота додав він. Наче ті, з ким він розмовляв, не знали цього ліпше за нього.

Бронді кілька хвилин придивлявся до мене. Я нічого не сказав. Врешті він холодно глянув на Регала:

— Аж надто тяжкі, щоб не дати йому оберемка соломи для сну поверх голого каменя?

Регал, своєю чергою, теж на нього зиркнув. Бронді навіть не кліпнув.

— Ми вимагатимемо доказів Фітцової провини, королю-в-очікуванні Регале, перш ніж погодитися на його страту. Тим часом сподіваємося, що ви збережете його життя.

— Принаймні дайте йому похідну харчову пайку, — порадив Келвар. — Ніхто не скаже, що ви його розбещуєте, а він дістанеться живим або вам, або нам. Вам — щоб повісити, нам — щоб правив герцогством Бак.

Регал схрестив руки на грудях і нічого не відповів. Я знав, що дістану лише воду й півбуханця. Думаю, що він намагався б відібрати у мене плащ Бронді, якби не знав, що я за нього битимуся. Шарпнувши підборіддям, Регал вказав вартовому, що вже можна замкнути двері. Коли вони зачинилися, я кинувся вперед, ухопився за ґрати й дивився їм услід. Думав про те, щоб закричати, сказати їм, що Регал не дозволить мені жити, що неодмінно знайде спосіб убити мене. Але я не крикнув. Вони мені не повірили б. Досі не розуміли, наскільки він небезпечний. Коли знали