Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації (п. 1 згаданих вище вказівок).

До пункту "ґ". Поняття "кадастровий план земельної ділянки" згадується у ст. 56 ЗУ "Про землеустрій" серед технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Кадастровий план земельної ділянки (далі - кадастровий план) - "складова частина Поземельної книги, графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з опи­сом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між: точками по межі земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, розміщення об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру" (наказ Держкомзему від 02.07.2003 № 174).

Земельне законодавство також оперує терміном "черговий кадастровий план", під яким розуміється "... графічне зображення земельних ділянок, розташованих у межах кадастрових зон і кварталів, адміністративно-територіальних утворень (село, селище, місто, район) із зазначенням номерів кадастрових зон і кварталів, їх меж, розмірів і кадастрових номерів земельних ділянок, меж земельних угідь, земельних сервітутів, територіальних зон" (див. Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затв. постановою КМУ від 18.08.2010 N 749).

Стаття 199. Бонітування ґрунтів

   1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

   2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

До частини першої. "Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також: втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва" (ст. 5 ЗУ "Про оцінку земель"). Ці положення частково відображені і у ст. 37 ЗУ "Про землеустрій".

Підставою для проведення бонітування ґрунтів є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За результатами бонітування ґрунтів складається технічна документація. Технічна документація з бонітування ґрунтів у межах населених пунктів затверджується відповідною місцевою радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами (ст.ст. 15, 20 ЗУ "Про оцінку земель"). Технічна документація з бонітування ґрунтів підлягає державній експертизі відповідно до ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації"'.

Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про оцінку земель", який визначає основні засади про­цедури здійснення бонітування ґрунтів, останнє проводиться на землях не лише сільськогосподарського (не рідше як раз на 7 років), а й лісогосподарського призначення (без встановленої Законом періодичності) юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, Закон фактично відносить процедуру бонітування ґрунтів до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру.

Ст. 5 ЗУ "Про оцінку земель" відносить бонітування ґрунтів до різновидів оцінки земель Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

До частини другої. Фахівці зазначають, що основна мета бонітування - кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур. Після розрахунків балів бонітету земельних угідь і територіальних одиниць розраховують коефіцієнт позитивної якості (добротності) земель, який відображає, у скільки разів землі того чи іншого підрозділу (бригади, відділення) кращі або гірші у порівнянні з якістю їх у цілому на даній території[390].

Суцільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні вперше проведені у 1993 р.[391]. За результатами першого туру великомасштабних обстежень ґрунтів України було виявлено близько 5 тис. ґрунтових відмін. Було здійснено агровиробниче групування ґрунтів, що базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп та їхніх підрозділів. Об'єднані в номенклатурний список агрогрупи ґрунтів (загальна кількість 222 одиниці) покладено в основу бонітування ґрунтів[392]. Отримані показники використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення[393].

Стаття 200. Економічна оцінка земель

1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

До частини першої. Економічна оцінка земель регламентується, окрім ст. 200 ЗКУ, окремими положеннями ЗУ "Про оцінку земель" (ст. 17 та ін.).

Економічна оцінка земель