Читати книгу - "Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р."

при наявності рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суд закриває провадження у справі, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

6. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва і також якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Це має місце стосовно спірних особистих прав і обов’язків, які не можуть переходити до інших осіб у порядку правонаступництва.

Відповідно до ст. 608 ЦК зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

Відповідно до ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК.

Смерть сторони у справі про визнання недійсними шлюбу, заповіту, договору дарування чи іншої угоди про відчуження майна не може розглядатись як підстава для закриття провадження у справі за наявності інших заінтересованих осіб, що є правонаступниками у майнових правовідносинах, з якими пов’язана вирішувана справа. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК ця подія тягне за собою закриття судом провадження в справі тільки тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, скасовує судові рішення відповідно до ст. 340 ЦПК із закриттям провадження у зв’язку зі смертю позивача після постановлення рішення у випадках, передбачених ст. 205 ЦПК (наприклад, у справі про захист честі й гідності), тільки в тому разі, коли для цього є інші підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 609 ЦК зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно- правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

7. Слід мати на увазі, що закриття провадження у справі можливе в касаційній та апеляційній інстанціях. Відповідно до ст. 310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої статті 310 ЦПК, тобто закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 340 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу, але якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а в процесі розгляду справи в касаційній інстанції мала місце смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення, то дані процесуальні події не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

8. Перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Не допускається закриття провадження з підстав неправильного формулювання позовних вимог, відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини тощо.

Так, у грудні 2003 року відкрите акціонерне товариство «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «Інтерхім» (далі — ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «Інтерхім») звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним використання знака для товарів і послуг «Феназепам» при виробництві низки серій однойменного лікарського препарату в період з 21 березня 2002 року по 11 листопада 2003 року. Заявлена позовна вимога мотивована тим, що відповідачем не виконано зобов’язань за ліцензійним договором на знак для товарів і послуг від 21 березня 2002 року, укладеним Фізико-хімічним інститутом ім. О. В. Богатського Національної академії наук України і ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «Інтерхім» з однієї сторони та дочірнім підприємством «Біостимулятор» Державної акціонерної компанії «Укрмедп- ром» (далі — ДП «Біостимулятор») з іншої.

Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти наведених вимог, посилався на їх незаконність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 лютого 2004 року позов задоволено. Постановлене судове рішення мотивовано тим, що використання відповідачем знака для товарів та послуг «Феназепам» є порушенням прав власника свідоцтва на цей знак.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2004 року зазначене рішення залишено без змін, при цьому з мотивувальної частини рішення виключено посилання на те, що «виготовлення таблеток «Феназепам» у порушення п. 1.4 ліцензійного договору не з субстанції ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство «Інтерхім» є підставою вважати продукцію неналежної якості» та, «виготовляючи препарат «Феназепам» починаючи з 1980 року, ДП «Біостимулятор» не володів виключним правом використання знака «Феназепам», який був зареєстрований за Науково-дослідним інститутом фармакології Академії медичних наук СРСР, тому дані посилання відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.» Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що порушення відповідачем зобов’язань за ліцензійним договором є доведеним, а оскільки використання знака для товарів і послуг «Феназепам» дочірнім підприємством вважається правомірним лише з дотриманням визначених сторонами умов договору, позовні вимоги слід вважати обґрунтованими.