Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Проблема стала серйознішою, оскільки голка компаса у відкритому морі зазнавала впливу й змін, зумовлених магнітним схиленням, що змушувало постійно виправляти курс. Позиція розраховувалась приблизно, як і відстань від порту відправлення: ця приблизність часто ставала причиною корабельних аварій або безвихідних пошуків земель, до яких прагнули підійти, з жахливими наслідками для життя мореплавців. Спроби визначити довготу були різними і не надто надійними аж до відкриття, зробленого Галілео Галілеєм (1564—1642) на підставі спостереження за супутниками Юпітера та періодами й частотою їх появи.

Картографія

Завдяки методу, розробленому пізанським ученим, було перероблено географічні карти, перемальовано контури та відстані материків й уточнено розрахунки щодо супутників Юпітера. Однак ще потрібно було знайти лічильник часу, незалежний від атмосферних умов, які іноді не давали змоги спостерігати за супутниками. Проблему вирішив лише наприкінці XVIII ст., у Гринвічі, англієць Джон Гаррісон: його надзвичайний морський годинник дав змогу продовжувати вимірювати час у пункті відправлення, аби потім порівняти його з місцевим часом і таким чином визначити положення корабля.

Див також: Дослідження та відкриття, с. 52;

Спостереження та вимірювання: нові наукові прилади, с. 516