Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43, та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держ­комзему України від 02.07.2003 N 174.

Формальна обов'язковість останнього нормативно-правового акту є сьогодні сумнівною. Так, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва було прийнято рішення від 18.04.2007 №35 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом України по земельних ресурсах принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами ЗУ від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"478 щодо скасування згаданого наказу №174 як такого, що не відповідає основним принципам державної регуляторної політики. Оскільки наказ №174 скасовано не було, 27.06.2007 Держкомпідприємництва України направило повідомлення про припинення дії наказу з 18.06.2007. Це повідомлення було оприлюднене і, до речі, зараз міститься у деяких правових базах даних. Між тим, Центр Державного земельного кадастру оскаржив дії Держкомпідприємництва у суді, і за його клопотанням в порядку забезпечення позову дія наказу №174 була відновлена, хоча якраз про цю обставину на сьогодні широкій громадськості невідомо. Як наслідок, наразі реєстрація земельних ділянок здійснюється відповідно до нормативно-правового акту сумнівної законності та обов'язковості, на що вже зверталася увага у публікаціях інших авторів.

Хоча альтернативи наказу №174 сьогодні немає, і його скасування або припинення дії призведе до неможливості набуття права власності на земельні ділянки взагалі, відзначимо, що регулювання процедури реєстрації правоустановчих документів наказом в принципі не відповідає чинному законодавству України.

Як зазначено у коментованій нормі, реєстрація земельних ділянок (а фактично - право-установчих документів) здійснюється у складі державного земельного кадастру. Ведення державного земельного кадастру відповідно до ч. 2 ст. 204 ЗКУ повинно здійснюватися виключно на підставі акта рівня закону, а ніяк не наказу.

Крім того, ст. 204 кодексу однозначно відносить ведення державного земельного кадастру до компетенції "уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів". За наказом же реєстрація "земельних ділянок" (правоустановчих документів) здійснюється підрозділами спеціалізованого підприємства (хоч і державного) - Центру Державного земельного кадастру (Центр ДЗКУ).

Центр ДЗКУ діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.05.2003 №135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держав­ному комітеті України по земельних ресурсах". Діяльність Центру ДЗКУ регулюється також наказом Держкомзему України від 31.10.2003 №279 "Про схвалення Типових положень про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Слід наголосити, що реєстрація державних актів за існуючою процедурою передує їх видачі. А згідно зі ст. 125 ЗКУ, лише після видачі державного акту виникає відповідне право власності. Тому виникає ситуація, коли реєстрація державного акту також не означає виникнення відповідного права.

Реєстрація права. ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачає реєстрацію прав на нерухомість (існуючих) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (розділ III та ін. норми Закону). Для реєстрації права подають серед іншого і державні акти (ст. 19 Закону), які при їх видачі вже зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів. Після реєстрації видається свідоцтво про державну реєстрацію речового права (ст.ст. 8, 26 Закону). Таким чином, передбачена Законом процедура реєстрації не виключає і не заміщає процедури реєстрації державних актів відповідно до ЗКУ. На наш погляд, існування двох паралельних реєстраційних процедур є недоцільним.

Через те, що Державного реєстру прав до сих пір не створено, реєстрація прав відповідно до Закону сьогодні не здійснюється - права просто немає де реєструвати, тому застосовується п. 5 Прикінцевих положень Закону - "до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також: до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації'''. При цьому зауважимо, що права на земельні ділянки ніколи підприємствами БТІ не реєструвались і, з усією очевидністю, цих прав викладена норма не стосується. Натомість реєстрація прав на земельні ділянки (точніше, відповідних правоустановчих документів) продовжує здійснюватись в порядку, передбаченому Тимча­совим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174, тобто не у відповідності до ч. 2 ст. 204 ЗКУ.

Суб'єкт, на якого покладена функція "реєстрації земельних ділянок". Серйозні суперечності при регулюванні реєстраційних відносин виникають між приписами земельного законодавства та положеннями законодавства про місцеве самоврядування. Наприклад, за ЗКУ (ст. 202), державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного земельного кадастру; ведення якого покладається на "уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів" (ст. 204 ЗКУ).

Насправді реєстрацію "земельних ділянок" (а фактично - прав на них) сьогодні здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України (Центр ДЗКУ). Центр ДЗКУ діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.05.2003 №135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земель­них ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного када­стру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Діяльність Центру ДЗКУ регулюється також наказом Держкомзему України від 31.10.2003 №279 "Про схвалення Типових положень про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Із прийнят­тям ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 реєстраційна діяльність Центру ДЗКУ отримала законодавче підґрунтя, проте лише щодо ведення відсутнього нині Державного реєстру прав; натомість повноважень щодо ведення державного реєстру земель Закон Центру не надає.

Водночас, деякі органи місцевого самоврядування (зокрема, Київська міська рада рішенням від 23.05.2002 №18/18 "Про питання управління земельними ресурсами в місті Києві"481), посилаючись на пп. З п. "б" ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" (який надає виконавчим органам місцевих рад повноваження щодо ведення земельно-кадастрової документації), претендують на те, що повноваження