Читати книгу - "В’ячеслав Чорновіл"

Чорновола та інших керівників західноукраїнських областей в автономізації і заступник голови Верховної Ради УРСР Іван Плющ[216].

Незважаючи на критику, від початку роботи нового складу Львівської обласної ради розпочалася робота з координації зусиль трьох західноукраїнських обласних рад. В’ячеслав Чорновіл встановив тісні зв’язки з керівниками рад Івано-Франківської і Тернопільської областей, в результаті чого було налагоджено майже щоденний обмін інформацією про суспільно-політичну та економічну ситуацію в трьох областях, узгоджувалися дії щодо указів республіканської влади[217]. Крім того, радитися з В’ячеславом Чорноволом приїжджали депутати і керівники демократичних опозиційних груп рад інших регіонів[218].

Під час зустрічі на початку 1991 року керівники трьох західноукраїнських обласних рад вирішили формалізувати свої відносини, створивши, як висловився В’ячеслав Чорновіл, Галицьку асамблею депутатів трьох областей. 16 лютого 1990 року у Львові відбулася спільна сесія Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської обласних рад за участі численних гостей із інших областей та республік. Загалом у роботі асамблеї взяли участь 1200 осіб, серед яких було 800 гостей.

Відкрив сесію В’ячеслав Чорновіл, який поінформував присутніх про мету скликання спільного засідання трьох рад регіону, зміст і характер підготовлених проектів документів, що їх планувалося ухвалити. Далі у промові він обґрунтував викладені у вступному слові міркування. Лейтмотивом його виступу було твердження про крах політичної та економічної систем комуністичного режиму, який намагається зашкодити діяльності законно обраної влади в Західній Україні. Встояти перед натиском і досягти своєї головної мети – незалежності України – можна було, на переконання В’ячеслава Чорновола, насамперед завдяки консолідації зусиль облрад західного регіону, які просунулися на шляху політичних і економічних реформ набагато далі, ніж уся країна. Тому від успіху «галицького експерименту» багато в чому залежала доля України.

Наголосив В’ячеслав Чорновіл і на необхідності об’єднати зусилля для економічного розвитку і захисту від економічної блокади. Центральне питання «Галицької асамблеї» – це «регіональна економічна співпраця»[219]. Решта керівників обласних рад погодилися з цією тезою В’ячеслава Чорновола. Голова Івано-Франківської обласної ради Микола Яковина вважав, що певні українські землі повинні мати більше самоврядування для втілення програм економічного, соціального й культурного розвитку, зокрема податкової і цінової політики, формування місцевих бюджетів тощо[220].

Перелік ухвалених на спільній сесії документів свідчив про домінування економічної складової у співпраці облрад і зацікавленість учасників «Галицької асамблеї» в єдності українських земель.

Поборник єдності України В’ячеслав Чорновіл, однак, не випускав із тактичних розрахунків небезпеку масштабної спроби радянського тоталітарного режиму ліквідувати український рух за незалежність, рецидиви чого проявилися вже восени 1990 року. Тому він, хоча й відкидав ідею автономії, у разі вкрай негативного розвитку подій залишав за «Галицькою асамблеєю» право вдатися до відродження політичної суверенізації регіону. «Ми відповідально заявляємо, – говорив він, – що Галичина мислить себе тільки в складі Української держави, але держави національної (національної в широкому розумінні цього слова, як називає себе французом алжирець чи єврей, який є громадянином Франції), і нам дуже не хотілося б, щоб нас було насильницьки поставлено на роздоріжжі. Якщо буде обрано курс національно-державницький, то відпаде й окремішність Галичини, і певна осібність її політичної лінії – залишиться географічний термін та ще, може, назва федеральної землі при можливому майбутньому земельному устрої незалежної Української держави. Але курс на перетворення України в безликий колоніальний придаток неминуче приведе до посилення ізоляціонізму, змусить нас шукати політичний захист для національної політичної свідомості, національної культури та духовності»[221].

В’ячеслав Чорновіл на першій сесії Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської обласних рад заявив, що міжобласна координаційна діяльність виявиться цінним фактичним матеріалом для аналізу й узагальнень спеціалістами, котрі розроблятимуть майбутній державний устрій Української держави. «Хочу особливо підкреслити, – говорив він, – що „Галицька асамблея“ – не реалізація моєї давньої мрії про федеративний устрій України. Поки що це було б не на руку демократичним силам. Але вважаю цю ідею плідною, і, коли у нас буде нова, суверенна, держава, перші кроки галицької єдності, без сумніву, знадобляться»[222]. Згодом він також зазначав, що першооснову федеративного устрою України «закладає наше співробітництво в рамках „Галицької асамблеї“»[223].

Ні комуноімперському реваншу! Київ, серпень 1991 р.

Очолюючи координаційний процес західноукраїнських областей, В’ячеслав Чорновіл розпрацьовував проекти реформ органів державної влади і місцевого самоврядування. У березні 1991 року він оприлюднив свій проект реорганізації діяльності обласної ради та її виконавчого апарату. У виступі на другій сесії «Галицької асамблеї» 5 вересня 1991 року В’ячеслав Чорновіл презентував варіант перебудови органів державного управління і місцевого самоврядування, зауважив недоліки ухваленого Верховною Радою УРСР Закону «Про Ради й місцеве самоврядування», який спричинив «війну постанов» між обласними, районними радами та радами нижчих рівнів, по суті, порушив вертикаль влади. Викликані ці проблеми були, на переконання В’ячеслава Чорновола, тим, що радянську форму державної влади, створену для зовнішнього прикриття однопартійної комуністичної диктатури, неможливо вдосконалити, її можна тільки ліквідувати, замінивши однією з перевірених у демократичному світі державних систем. В’ячеслав Чорновіл пропонував перейти до прямих виборів народом керівників села, міста, району, області, держави (від старости до Президента), які становлять вертикаль влади; зберегти професійний парламент держави, який за потреби можна перетворити на двопалатний; суттєво зменшити кількість обласних рад, які пропонував назвати «палатами народних представників» тощо. Останні мали працювати на професійній або напівпрофесійній основі. Скажімо, для поліпшення умов роботи постійно діючих комісій Львівської обласної ради у 1991 році було вирішено надати головам комісій один вільний день на тиждень зі збереженням заробітної платні, для рядових депутатів виділено два такі дні на місяць коштом бюджету області. Обласні ради (або палати народних представників) наділялися повноваженнями ухвалювати концепції розвитку території, встановлювати податки і розподіляти бюджет. Область мала стати останньою ланкою державної влади в республіці, нижче були лише органи місцевого самоврядування.

Представлений проект перебудови органів влади передбачав децентралізацію держави на засадах широкого самоврядування. У ньому не йшлося про встановлення федеративного устрою в країні. Проте В’ячеслав Чорновіл, виголошуючи цей проект, зауважив: «Якщо ми в майбутньому, після зміцнення основ Української держави, прийдемо до адміністративного поділу України на більші за область території на зразок краю, землі чи провінції, то місцеві парламенти матимуть значно ширші функції, аж до прийняття крайових законів, які не входять у суперечність із законами єдиної держави»[224]. Очевидно, В’ячеслав Чорновіл не відмовлявся від ідеї за сприятливих умов провести реорганізацію устрою України на федеративних засадах.

Повернення митрополита УГКЦ М. Любачівського в Україну. Cправа наліво: митрополит М. Любачівський, В. Чорновіл, І. Гель. Львів, 30 березня 1991 р.

Під час президентської виборчої кампанії у другій половині 1991 року В’ячеслав Чорновіл вніс зміни у формулювання пропонованого ним державного устрою. У його передвиборчій програмі не йшлося про реорганізацію адміністративно-територіального устрою на