Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"

Триптолема, аби той навчив людей орати, сіяти і пекти хліб. Під час влаштовуваних на його честь свят — грецьких Елевсинських містерій і Римських цереалій — приносили в жертву і пили присмачений медом напій. Про засівні обряди відомо небагато. В Елевсинських містеріях мали право брати участь лише посвячені, містики. Вони заприсяглися тримати побачене й пережите в таємниці, завдяки чому містерії лишалися містеріями. Картина Нікола Пуссена 1635 року зображує вакханалії

Жертовний напій, який уживали під час святкування містерій, міг бути присмаченим медом[19]. Було б неприйнятно використовувати як святковий напій вино, адже існувала небезпека потривожити бога вина. На честь богині Церери не годилося пити напій, який п’ють на честь бога вина. Задля певності приносили жертву і святкували, ушановуючи обох богів. Коли в Римі заборонили вакханалії, римляни почали святкувати цереалії. Офіційно цереалії влаштовували щороку 12 квітня197. Пліній згадує, що жертовним напоєм була cerevisĭa. Коли під час відпустки в Іспанії замовляєш пиво, cerveza, мимоволі згадуєш про дарунок богині засіву людству.

Найшаленішими римськими богами сп’яніння були Пріап і Бона Деа. Пріап — бог родючості природи і захисник виноградників. Він був збродженим плодом любовних пригод Афродити і Діоніса. Афродита ходила наліво, поки її чоловік, бог ковальства Гефест, був п’яний. Пріап пізніше став відомий у Римі через свій непомірно великий червоний член.

Ювенал описує у «Сатирах»198 обряди служіння Пріапу, під час яких пронизливі флейти, труби і ще й вино зводять жінок із розуму. Вони безладно кричать, зачаровані Пріапом, охоплені пристрастю, їхні стегна геть мокрі від старого вина. Потому, як пише Ювенал, жінки роздягаються догола і закликають чоловіків увійти. Читаючи Ювеналові тексти, щоправда, не слід забувати, що він був відомий своїм жінконенависництвом і звичкою переходити на особистості. На честь Пріапа згодом перестали влаштовувати дикі оргазмічні обряди, врешті бог став для римлян опудалом199.

Дружиною або дочкою бога родючості Фавна була Бона Деа, на честь якої жінки влаштовували містичні обряди на початку грудня. Чоловіків до них не допускали, і з часом святкування переростало в оргію. Бона Деа була тісно пов’язана з Майєю, яка символізувала родючу весняну природу. Обряди на честь вшанування Майї влаштовували у травні. Головний фестиваль на честь Бона Деї проводили в домі котроїсь із заможних жінок, відзначаючи свято поклоніння богині серед ночі. Усі чоловіки в сім’ї і навіть тварини чоловічої статі мусили покинути будинок200. В античній культурі, де домінували чоловіки, таки було місце для жіночих витівок.

Тор і Один

Для германських народів пиво було божественним першоелементом. У сазі вікінгів згадано, що воно виникло, коли два роди богів — боги-воїни аси і боги рослинності вани — змішали свою слину в ритуальній чаші. У міфології вікінгів і германців немає богів власне алкогольних напоїв. Це досить дивно, оскільки боги настільки небайдужі до алкоголю, що могли б бути богами сп’яніння. Особливо бог грому Тор уважається великим любителем пива і пивоваром. Коли боги почули, що йотун[20] Гюмір має кадіб[21] для бродіння пива, не виникло сумнівів, що саме Тор піде його добувати. Ласий до пива Тор радо відправився в путь, кидаючи своїм молотом Мйольніром блискавки в усіх йотунів, які траплялися йому на шляху. Врешті він знайшов кадіб і відніс його на небесний звід, де готують божественне пиво, яке подають у Вальгаллі. Згідно з уявленнями германців, коли небо затягнено хмарами, — це боги варять божественне пиво, а коли гримає грім — це Тор чистить пивний кадіб201. Уявлення германських народів про походження грому дещо відрізняється від уявлень сусідів-скандинавів, для яких грім був знаком того, що Тор їде по небу на своїй колісниці.

Тор настільки полюбляв випити, що інші боги навіть піджартовували з нього. Йотун Утґард-Локі одного разу наповнив ріг Тора і викликав його на пивне змагання. Тор пив пінистий напій годину за годиною, але ріг його не порожнів. Пізніше Тор помітив, що Утґард-Локі з’єднав ріг трубкою з морем і зачарував морську воду, аби та була на смак, як пиво. Тор розлютився і замахнувся, щоб ударити своїм молотом йотуна по голові, але того вже й слід схолов. Соромитися Торові, утім, не було чого. Він випив стільки морської води, що змінив висоту поверхні моря, тим самим викликавши припливи і відпливи202.

Хоча на згадку про жадобу Тора до пива ми маємо припливи і відпливи, все-таки справжнім богом пива був бог смерті Один. Саме він створив пиво і мед[22], а також був божественним пивоваром. В ісландській сазі розповідається, що король Алрек мав двох коханок, Сиґні і Ґейргільд, які ненавиділи одна одну. Король обіцяв побратися з тією, яка приготує йому краще пиво, коли він повернеться з походу. Тоді жінки звернулися до богів: Сиґні до Фреї, а Ґейргільд, своєю чергою, до Одина. Коли останній дав Ґейргільд свою слину для зброджування пива, згідно із сагою, напій вийшов настільки благородним, що Ґейргільд удалося стати дружиною Алрека203.

Бог моря Еґір і богиня Ран разом зі своїми дев’ятьма доньками варять пиво. Тор роздобув для Еґіра місткий кадіб для бродіння пива, яке готували до бенкетів богів

У мусульманському раї можна досхочу пити вино з ріки, при цьому не п’яніючи. Таке потойбіччя не припало б до смаку вікінгам, для яких рай виглядав так, як для сучасної людини пекло. Вікінг, що гинув у бою, потрапляв святкувати у Вальгаллу, величні покої Одина. У царстві Одина у Вальгаллі надприродні жінки, валькірії, готували для звитяжно загиблих воїнів мед. Верх Вальгалли зроблений із блискучих щитів. Увечері зал осявають спалахи тисяч мечів, які розходяться від вогнів, що горять поміж святковими столами. Воїни щодня їдуть із Вальгалли на битву, але ввечері