Читати книгу - "Нічний цирк"

кожну дрібницю, помічають кожен нюанс. І якщо навіть Тара проґавить щось, Лейні це надолужить (і навпаки).

Вони вважають, що вирішувати проблеми інших людей за допомогою порад значно приємніше, ніж виконувати самим усю роботу. «Це дає більше втіхи», — пояснюють дівчата.

Сестри дуже схожі: обидві мають хвилясте каштанове волосся й великі яскраві карі очі, що надають їм молодшого вигляду, ніж насправді; утім, Берджес і не зізнаються, скільки їм років і котра з них старша. Обидві панянки вбрані в модні сукні, які не зовсім однакові, але прекрасно доповнюють одна одну.

Мадам Падва вітає їх із наперед заготованою для всіх гарненьких молодих кралечок байдужістю, але одразу тане від компліментів своїй зачісці, прикрасам і сукні. Сестри трохи шокують містера Барріса, хоча, можливо, це лише побічна дія вина. Йому досить важко зрозуміти їхній шотландський акцент, якщо вони взагалі шотландки. У цьому він аж ніяк не певен.

Останній гість прибуває незадовго до вечері, коли решта вже всілася й налила вина. Це високий чоловік незрозумілого віку, з нечіткими рисами обличчя. Він одягнений у бездоганний сірий костюм із фраком; біля дверей він віддає капелюх і ціпок разом із візитною карткою, де написано «Містер А. Г**». Сідаючи, чоловік приязно киває іншим гостям, утім, не промовляє жодного слова.

Саме цієї миті до гостей приєднується Чандреш у супроводі свого асистента Марко, привабливого юнака з приголомшливими зеленими очима. Увага обох сестер Берджес одразу переноситься на нього.

— Я запросив усіх вас сюди не без причини, — повідомляє Чандреш. — Упевнений, ви вже й самі про це здогадалися. А втім, це справа, пов’язана з бізнесом, і гадаю, краще обговорити її на повний шлунок, тож забудьмо про всі офіційні бесіди, аж поки не скуштуємо десерт. — Він недбало махає одному з офіціантів, і, коли годинник у холі починає бити з низьким, глибоким звуком, що відлунює в будинку дванадцять разів, на столі з’являється перша страва.

Приємні розмови разом із вином рікою течуть між змінами страв. Жінки балакучіші за чоловіків. Насправді чоловік у сірому костюмі сказав лише кілька слів. Хоча деякі з них сьогодні вперше бачать одне одного, до моменту, коли від plats proncipaux[7] нічого не залишилося, сторонній спостерігач подумав би, що тут зібралися давні друзі.

За кілька хвилин до другої години ночі, коли всі впоралися з десертами, Чандреш підводиться й відкашлюється.

— Якщо всі ви будете такі люб’язні та приєднаєтеся до мене в кабінеті за кавою й бренді, ми зможемо перейти до справ, — каже він. Лефевр киває Марко, який кудись вислизає та долучається до решти нагорі, у кабінеті, з кількома записниками й рулонами паперу в руці. Каву та бренді вже налито, і гості всідаються на численні канапи й у крісла довкола каміна, де тріщить вогонь. Чандреш запалює сигару й починає свою промову, видуваючи замість розділових знаків хмарки диму.

— Я зібрав вас сьогодні в цій компанії, тому що розпочинаю один проект, почин, як ви можете сказати. Я щиро вірю, що це зачинання сподобається вам усім і що кожен із вас може тим чи іншим чином додати щось до його розробки. Вашу допомогу, яка залишається абсолютно добровільною, буде гідно оцінено, і кожен отримає солідну винагороду, — повідомляє він.

— Годі вже ходити околяса, любий Чандреше, розкажи нам, яку нову забавку ти собі знайшов, — втрутилася мадам Падва, покручуючи в руках свій келих із бренді. — Дехто з нас не молодшає. — Одна із сестер Берджес придушено хихотить.

— Звичайно, Тітонько Падво. — Чандреш ввічливо кланяється в її бік. — Моя нова забавка, як ви точно її охрестили, — це цирк.

— Цирк? — перепитує Лейні Берджес із посмішкою. — Як чудесно!

— Щось на кшталт ярмарку? — цікавиться містер Барріс, і голос його звучить трохи збентежено.

— Більше ніж ярмарок, — хизується Чандреш. — Насправді навіть більше за цирк — цирк, котрого ніхто ніколи не бачив. Не одне велике шатро, а безліч наметів, і в кожному з них відбувається щось інше. Жодних слонів чи клоунів. Ні, нам потрібно щось значно краще! Нічого буденного. Наш цирк буде інакшим, він даруватиме вкрай рідкісні враження, стане святом емоцій. Театральність без театру, захопливе видовище. Ми зруйнуємо припущення й застарілі стереотипи про те, яким був цирк, і створимо щось цілком нове. — Він показує на Марко, котрий розгортає на столі паперові рулони, притримуючи кутики прес-пап’є і якимись дивними дрібничками (мавпячий череп і застиглий у склі метелик).

План складається переважно з нарисів, оточених примітками. Вони демонструють лише фрагменти ідей: кільце наметів, центральний променад. Список можливих розваг чи виступів нашкрябаний обабіч креслень, дещо з нього вже виключене, а дещо обведене. Віщунка. Акробати. Чарівник. Люди-змії. Танцюристи. Заклиначі вогню.

Поки Чандреш веде далі, сестри Берджес і містер Барріс розглядають рисунки й читають усі коментарі. Мадам Падва посміхається, але залишається на своєму місці, посьорбуючи бренді. Містер А. Г** не рухається, вираз його обличчя незбагнений і незмінний.

— Наразі план перебуває на стадії ідеї, і саме тому я звертаюся до вас: розпочнімо й розвиваймо! Йому потрібен стиль, щоб було чим похизуватися. Винахідливість під час проектування й спорудження. Він мусить заворожувати і, можливо, мати поволоку таємниці. Я вірю, що ви — найкраща команда для цієї справи, котра може все це гарантувати. Якщо хтось із вас не погоджується, ви, звісно ж, можете піти, але я шанобливо прошу не