Читати книгу - "Планета трьох сонць"

так поспiшаємо. Найдосконалiший фотоапарат не може схопити красу природи так живо й вiрно, як це умiє зробити рука митця. Я хоч i не художник, але цей мотив мене захопив би! — посмiхнувся вiн.

— Ще вистачить часу й на картини! — засмiявся Навратiл. — Ну, дiтки, програма у нас величезна, а час дорогий. До працi!

— «Стрiла» — старт! — вигукнула Молодiнова. Позаду ракетного лiтака вирвалося яскраве полум'я.

Над посадочною площадкою заклубочив пил. Через кiлька секунд «Стрiла» слiпуче заблищала в сонячному сяйвi i пiшла круто догори, в стратосферу.

— «Ластiвка» — старт! — знову почувся голос Молодi-нової, цього разу вже в кабiнi управлiння лiтака. Другий лiтак промчав аеродромом i пiднявся в повiтря.

Чан-су притиснув лоб до вiкна i уважно спостерiгав мiсцевiсть пiд «Ластiвкою». Гiрськi ущелини i джунглi поступилися мiсцем морю. Обидва сонця малювали на його поверхнi мерехтливi строкатi смуги, якi увесь час бiгли за лiтаком.

Незабаром на обрiї з'явився другий континент.

— Ракетний лiтак нiяк не може бути зручним засобом для вивчення! порушив мовчанку академiк Навратiл. — Ми мчимо так швидко, що про мiсцевiсть пiд нами я не можу дiстати кращого уявлення, анiж з карти, яку зробили колеги на «Променi».

— Повiльнiше летiти вже не можу, товаришу Навратiл, — виправдувався Фратев. — «Ластiвка» має надто малу поверхню площин i впаде на землю, як стигла слива!

— Я зовсiм не дорiкаю вам, друже, — посмiхнувся Навратiл. — I навiть не раджу спускатися нижче. Єдине, що можна тепер зробити, — повернути назад по дузi i вилетiти точно до Надiї. Кiнокамери працюють добре? — звернувся вiн до Молодiнової.

— Все гаразд. Однак вони багато нам не допоможуть. Погляньте… показала вона на континент. — В улоговинах все ще повзе iмла. Я зараз увiмкну радiолокатор.

— Не боїтесь, що квартяни обстрiляють наш лiтак? — запитав Чан-су, не вiдриваючи голови вiд вiкна.

Молодiнова махнула рукою:

— Для цього я повинна була б зватися Грубером. Взагалi цей Грубер менi останнiм часом чомусь не подобається.

— Ви несправедливi до нього. Я не з числа боягузiв, ви ж мене знаєте. Однак невiдомо, як би я почував себе, коли б серед ночi зустрiвся з лiтаючою людиною… — озвався Фратев.

— Я не маю на увазi нiчну пригоду, коли вiн звихнув ногу. Але його ставлення до незнайомих мешканцiв Кварти менi здається дивним. Не сподiвалась, щоб ще й досi хтось мав такi войовничi намiри…

Фратев замiсть вiдповiдi стиснув сильнiше важiль управлiння i потягнув його на себе. Лiтак почав швидко пiднiматись.

Молодiнова, Чан-су i Навратiл подивились на пiлота.

— Гори ще далеко. Та вони до того ж не досягають висоти нашого польоту! — здивувалась Молодiнова.

— Тодi погляньте вниз. Хай я буду атомом для розщеплення, якщо ота зграя4 внизу, яка виринула з iмли, не лiтаючi квартяни!

Молодiнова i Навратiл швидко притулили до очей бiноклi i напружено спостерiгали рухомi темнi цятки.

— Квартяни вислали патрулi, — мiркував Навратiл. — Технiкою, безумовно, вони володiють досконало. Дивiться, як генiально розв'язано питання про лiтак для однiєї особи. Друже, повернiть праворуч i покружляйте над долиною, щоб ми могли їх краще розглядiти! — попросив вiн Фратева i знову пiднiс до очей бiнокль.

Крилатi створiння ще з хвилину полiтали над долиною, а потiм, як за командою, розтанули в iмлi.

Роздiл IX
Астрогравiметр говорить!

— Ура, «Стрiла» вже наближається, — вигукнув iнженер Балдiк, наймолодший член екiпажу «Променя».

Iншим разом його неприхована радiсть викликала б подив, бо iнженер поводився завжди тихо й стримано, але сьогоднi все було природно: четверо астронавтiв на «Променi» з однаковим нетерпiнням чекали на мить, коли нарештi пiсля довгорiчного польоту стануть на твердий грунт.

Допомiжний лiтак пiдплив до велетня i притиснувся до нього. Вченi в скафандрах швидко перейшли у материнський корабель i поспiшили до кабiни управлiння. На порозi вони зустрiли Цагена.

— Ой, як нам тут було тоскно! — сказав вiн, потискаючи їм руки. Сiдайте, друзi, та розповiдайте. Що нового на Квартi? Як вам там подобається? А що квартяни?

Краус знизав плечима i засмiявся:

— Не знаю. Ми вже двi години як звiдти. Ну, що ж, ми з квартянами руки одне одному ще не подали.

— А як почуває себе Грубер? Уже отямився вiд переляку? — запитав Шайнер.

— Вроцлавський знову поставив його на ноги, — вiдповiв Мак-Гардi. Нога вже нiби загоїлась. А серденько теж заспокоїлось.

— Товаришi, не продовжуйте собi даремно ув'язнення на «Променi»! посмiхнувся Мадараш. — Нiхто з нас не зможе вам описати Кварту так живо, як ви побачите її на власнi очi. Краще навантажуйте необхiдне спорядження та вирушайте в дорогу.

Краус та Мак-Гардi неохоче заступили на чергування бiля апаратiв. Заздрими очима проводжали вони вчених, якi вирушали на планету.

* * *

Карта мiсцевостi поблизу рiки Надiї, складена на основi знiмкiв, зроблених пiд час польоту, мала ще багато бiлих плям. На нiй не вистачало насамперед рiвнин та долин. Досить детально були зображенi високi горби та гори, якi пiднiмались над суцiльною запоною густої iмли. Конусоподiбний вигляд високогiр'я свiдчив про те, що околицi пiдземного житла астронавтiв багатi на вулкани. На щастя, бiльшiсть з них були недiючими.

Пiсля приходу четвiрки з «Променя» вченi роздiлилися на три робочi команди. Одна взяла на себе атомнi реактори i житло, друга — науковi дослiдження, а третя — околицi,