Читати книгу - "Системне тлумачення кримінального закону"

зв'язків прагне структуруватися, тобто розділитися на підсистеми, що порівняно слабо взаємодіють одна з одною. Він спрямований, з одного боку, на виявлення структури, а з іншого боку — на розкриття цілісності системи[172].

У системному підході прийнято вважати основним поняттям саме цілісність явищ[173].

Системний підхід ґрунтується на низці методологічних принципів такого змісту: 1) практично будь-який об'єкт може бути розглянутий як система; 2) існування прямих і зворотних зв'язків; 3) здатність кожної системи охоплювати сукупність елементів, одночасно виступаючи елементом більш складної системи; 4) властивості системи не дорівнюють сумі властивостей її елементів; 5) цілі окремих елементів не мають суперечити цілям самої системи; 6) ефективність системи[174].

Використання такого підходу найбільш повно відповідає реалізації у житті суті діалектичного закону про взаємозв'язок явищ і предметів у природі та суспільстві, їх взаємообумовленість тощо[175].

Коли предметом вивчення є системи з глибокою внутрішньою інтеграцією (типу організму), морфологічно і функціонально обмежені від середовища, акцентується на проблемі цілісності. Основна проблематика дослідження зосереджується навколо двох моментів: пошуку специфічних механізмів і зв'язків цілісності та визначення найбільш суттєвих і характерних форм взаємодії цілісного об'єкта із середовищем[176].

Системність знаходить своє відображення у кримінальному праві як багатоаспектному явищі — галузі права, галузі законодавства, галузі науки, навчальної дисципліни. Використання системного підходу тут обумовлюється розумінням кримінального права у будь-якому із наведених значень як цілісного системного утворення, яке формується із низки частин і множинності компонентів. Кримінальне право має багаторівневу структуру. Як галузь законодавства, воно є частиною системи іншого, більш високого рівня (системи законодавства), а його частини і більш дрібні компоненти (розділи, глави, статті), своєю чергою, становлять самостійні системи більш низького порядку[177].

Для того, щоб всебічно і повною мірою пізнати правове явище, дослідження не має бути локалізованим, ізольованим, відірваним від соціально-економічних відносин, які формуються в суспільстві. Предмет дослідження слід вивчати в межах усієї правової системи, у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими правовими явищами. Такий підхід дозволить правильно сформулювати завдання дослідження, допоможе зрозуміти причини виникнення, розвитку та руху досліджуваного правового явища, буде сприяти уясненню цілей і способів їх досягнення[178]. Системний підхід дозволяє вирішувати завдання, пов'язані із конструюванням системи кримінального законодавства[179]. Застосування системного підходу потребує від законодавця врахування раніше внесених змін. Ухваленню нових редакцій кримінального закону має передувати зіставлення проектованих новел із уже прийнятими[180]. Проте законодавець не завжди використовує системний підхід під час конструювання положень кримінального закону.

Загалом під час внесення змін і доповнень в систему законодавства слід брати до уваги те, що численність зв'язків у системі законодавства може не дозволити її негайно радикально переформувати. Існують залишки попередньої системи законодавства, певна інерція[181]. Таку «інерцію» щодо кримінального закону не можна вважати виправданою навіть у короткому часовому проміжку, із внесенням змін до законодавства одночасно слід враховувати і зв'язки цієї системи із кримінальним законом як її елементом.

На думку Л. Каска, відповідно до системного підходу, роль права полягає в тому, що воно є виразом зв'язків і відносин між елементами динамічної, статичної і субстанціональної систем такого об'єкта, як держава. Це обумовлено тим, що будь-яка система має три головні її складові: елементи (компоненти, частини), структура (зв'язки, відносини між елементами) і цілісність (з огляду на забезпечення елементами і структурою визначеної інтегративної якості чи ознаки об'єкта). Тому неможливо вивчати структуру якої-небудь системи незалежно від її складових елементів; структура (зв'язків, відносин) не існує окремо від елементів системи, тобто саме поняття зв'язків і відносин передбачає наявність елементів. Проте з іншого боку, дослідження елементів складу системи неможливе поза структурою. Поняття елемента системи існує лише тому, що встановлюються його зв'язки з певними іншими елементами, що забезпечують існування певної ознаки чи якості у об'єкта, що вивчається[182].