Читати книгу - "Галка"

— На біса тобі арифметика? — спитав старший лейтенант Іван.

— Щоб довести мізерність висоти антени під час роботи на коротких, повторюю, на. коротких хвилях, якщо вона буде піднята навіть на найвищу в тамтешніх лісах сосну!.. Що ті метри проти півмільйона метрів віддалі між рацією моєю і Центром? Що ті метри, коли короткі хвилі одразу шугають у небо, до шару Хівісайда, щоб потім відштовхнутися і стрибати навколо земної кулі?! Віриться мені, переконаний у цьому, що Центр почує мене і з тисячі кілометрів, якщо я покладу ті антени тільки на кущ.

— Ну й-ну?! — сердито сказав хтось з наших.

— Однак на практичних заняттях з вашої затії нічого путньоґо не вийшло? — зауважив Петро Петрович.

— Так точно. Але наша вілла на Неві була у такому кілометровому відношенні до моєї рації на Карельському перешийку, як наш «Север» буде у ворожому тилу до найближчого штабу німецької дивізії чи корпусу. Полк не вважатимемо. У полку пеленга немає. Я хочу сказати, що там німці мене чутимуть так само погано, як і тут, в особняку, свої, коли на півтора десятка кілометрів працював на низькій антені. І все це я перевірю вже на своєму першому радіосеансі з німецького тилу.

— Ти хочеш штучно зробити «мертву зону»? — запитав майор Савич.

— Не знаю, як це буде називатися. Важливо те, що надповерхнева радіохвиля погасне у болоті, у лісі, звідки я триматиму зв'язок із Центром.

— Знайшовся і в нас Марконі й Попов в одній особі! — пожартував Андрій Савич. — Якби було так насправді, то цьому б вас і вчили на радіокурсах.

— Звичайно, — втрутився Кудрявий, — бути небаченим і нечутим для ворога — правило у розвідників.

— Але в тому разі, коли ті розвідники активно працюють, діють, — підказав, приставивши долоню до рота, Петро Петрович. — Можна бути непочутим і непобаченим, сховавшись у ведмежу берлогу…

— Я саме і тверджу про активність у роботі! — весь зашарівся і почервонів Кудрявий. — Та сліди свої на снігу ми будемо намагатися замести, замаскувати. Але ж ефір — не сніг! Ефір відкритий для всіх.

— Це ви кажете правду. До речі, хто у вас начальником штабу групи? — раптом поцікавився Петро Петрович.

— Ще не призначили. Заступник командира є! — відповів за Кудрявого майор Савич.

— Начальником штабу вашої розвідгрупи буде старший лейтенант Галка, — сказав генерал і, стишивши голос, додав: — Я теж не дуже впевнений, що вам, Галко, пощастить якось замести свої сліди в ефірі. Але спробувати треба.

— Спробую, товаришу генерал, заради роботи, на яку полетить наша група, заради усіх нас! — рішуче відповів я.

— То нехай вам щастить! — благословив генерал.

— Дозвольте, Петре Петровичу!.. — втрутився Кудрявий. — Судячи з того, що нас десантуватимуть під Псков, у розташування лінії «Пантера», це означає, що наші війська з-під Ленінграда й Новгорода, коли розпочнуть наступ, повинні з ходу пройти й оборонну смугу «Пантера» і взяти Псков?

— Все залежить від нас, від наміру противника на цьому фронті, від активності партизанів і, звичайно, від нашої агентурної розвідки. Незаперечним є те, що ми покінчимо з блокадою у найближчі тижні і війська нашого фронту вийдуть на оперативний простір. Назовемо умовно цю операцію «Нева-2». Ваша група — учасник цієї історичної операції.

— Коли наша армія підходитиме до району наших дій, чекати на неї чи йти далі на захід? — знову запитав Кудрявий.

— З штабу фронту давати накази у ворожий тил розвідникам не завжди доцільно. Але ясно одне: ми зацікавлені в тому, щоб група пішла далі, — висловив побажання генерал. — Ще: вам доведеться зустрічатися з місцевим населенням. Всюди ви повинні пам'ятати, що ви посланці Червоної Армії, яка виконує найсправедливішу у світі місію — виганяє фашистські війська з нашої землі і визволяє від гітлерівського рабства народи Європи. Ніякої зверхності перед населенням! Ніякого биття себе в груди. Не дають вам хліба — ідіть далі, не підвищуючи, навіть голосу. Успішно виконати завдання ви зможете тільки з допомогою місцевих людей, бо кожному з вас бракує знання німецької мови, а також латиської чи естонської. Своєю чесною роботою, об'єктивною інформацією ви збережете у наступних боях тисячі наших солдатів, допоможете командуванню точніше завдавати удару по ворогу. Пройміться почуттям відповідальності за свою роботу!

— Діятимемо на совість!.. — пошепки мовив Сокіл.

— Інакше і бути не може, — погодився з лейтенантом генерал. — Всі ви прийшли до нас по своїй добрій волі, а значить, готові відповідати за себе, за товариша. Ви ж усі подружилися?

— Але суперечки, як оце зараз, трапляються, — признався Сокіл.

— Це обмін думками, — посміхнувся генерал. — Ситуації обговорюйте всебічно, всі разом. Найліпше рішення і буде уже для вас отою командою, що її на фронті виконують беззаперечно. Ми знаємо факти провалу груп і загибелі розвідників тільки через надмірне «якання» командира. Отож Кудрявий, Петро і Галка — ваш штаб. Однак і решта повинна думати за себе і за всіх, особливо у критичні моменти, яких у вас буде багато. Будь-що прагніть знайти вихід навіть із безвиході!

Петро Петрович умовк і ніби зазирав очима в очі кожного: хотілося знати, яке враження на розвідників справляють його слова. А слова були справді незвичайними, бо ж мовилося не просто — «один за всіх і всі за одного», а про те, що думати треба і на війні. За себе і за всіх, аби знайти вихід із безвиході.

З такою формулою на військовій службі я зустрічаюся вперше. Це навіть не на батареї, де офіцери, командири не ображали гідності рядових, За що їх поважали бійці і були готові за них у вогонь і воду. Слова генерала утверджували найвищі відносини в групі між розвідниками, незалежно від їхньої посади, чину. Зразком тих відносин стала ті розмова про радіопередачі, яка щойно відбулася. Генерал вислухав