Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

мало

нічого, крім забави, на умі?

Хіба ж тоді ми з вами не знялися

у спільній мрії? Ми ж тоді стояли

перед порогом до тієї казки,

що мала нас у щасті поєднати.

 

Дон Жуан

А ви забули, що вас не пустило

переступить поріг?

 

Анна

Якраз те саме,

що не дає й тепер. Оця обручка.

(Показує на обручку Долорес на руці Дон Жуана.)

 

Дон Жуан

Тоді хотіли ви її закинуть

у Гвадалквівір. Якби я вас послухав,

то, може б, нам нурців наймать прийшлося,

щоб виловить її тепер.

 

Значно відрізняється від чистового тексту драми сцена з гостями в домі донни Анни у дії VI.

Після слів донни Анни:

 

А де ж поради й захисту шукати

вдові, що не покликана від бога

вступити в стан чернечий найсвятіший -

 

далі йшов такий текст:

 

Чи ж їй не слід віддатись під опіку

хоч не таку святу, та все ж почесну?

Ослона тая, що мені постачив

серпанок жалібний,- тонка занадто,

щоб люди не могли мене діткнути

колючим осудом, хоч і невинну.

Невчасно я не думаю зміняти

серпанок чорний на серпанок білий,

але сей лицар доказав мені,

що мушу я узброїти правицю

проти людської слави хоч тим перснем,

що на заручинах дають.

(До Дон Жуана.)

Сеньйоре,

тепер за вами слово.

 

Дон Жуан

Донно Анно,

що можу я додать до красномовних

і щирих ваших слів? Коли дозволять

сі дами й лицарі, то я хотів би

зложити з вами передшлюбну вмову,

як то ведеться в нашім стані. Саме

я й писаря привів її списати;

як буде ваша воля й згода панства.

 

Найстарший гранд

Своячка наша має повну волю

чинити все, що не плямує честі

імення де Мендозів. Нам приємно,

що донна Анна вшанувала нас,

питаючи для звичаю поради.

І вже ж ми їй не станем на дорозі

до зміни смутку на новеє щастя.

(До товариства.)

Годиться нам лишити їх на час,

поки вони умову обговорять.

(Гості встають. До Анни.)

Як треба буде підпису - служу вам.

 

Анна

Прошу пождати, поки прийде писар.

 

Дон Жуан

Він тут.

(Одчиняє бічні двері.)

Ходіть сюди.

 

Входить переодягнений Сганарель. Гості виходять в сусідню салю. Як гості виходять, Дон Жуан показує Сганарелеві на менші бічні двері.

 

Сиди там тихо

і не підслухуй нас, бо пронижу

стилетом вуха.

 

Сганарель

Я заткну їх, пане.

(Виходить в бічні двері.)

 

Дон Жуан

(до Анни гнівно)

Се пастка?

 

Анна

Тихше, їм нема потреби

умову нашу слухати.

 

Дон Жуан

Ви справді гадаєте, що я тут з вами буду

контракти укладати?

 

Анна

Ваша воля.

Я можу згодом вийти і сказати,

що вам здалося посагу замало

і ви зреклися слова.

 

Дон Жуан

Я скажу,

що вам того не досить, чим хотів я

одвінувати вас.

 

Анна

І хто ж повірить,

що я могла одвінування ждати

від лицаря, що весь свій статок має

в самих титулах та в сумнівній славі.

 

Дон Жуан

Коли се так, то нащо ж я вам здався?

 

Анна

Загорда я відповідать на се.

 

Дон Жуан

Я знаю сам. Вам треба чоловіка,

щоб вас водив на танці та забави,

бо ви на них аж надто зголодніли

за командором.

 

Анна

Як дотепно й влучно!

Коли б я провожатого хотіла,

то я могла б узяти принца крові,

а що таких маркізів, як от ви,

то, певне, збіглась би велика зграя,

аби я знак дала!

 

Дон Жуан

Було б вам краще подати знак отой, ніж полювати

на одного мене з таким завзяттям.

 

Анна

Як? Я на вас полюю? Чи ж не ви

у засідках на мене чатували,

вживали різних хитрощів мисливських

і ходів таємних, і зручних лазів

у вікна та й із вікон?

 

Дон Жуан

Донно Анно!

А хто ж мене з вікна примусив лізти?

 

Анна

Яким шляхом прийшли, тим вам годилось

виходити. Як хочете, то й зараз

сей вихід є.

(Показує на вікно.)

 

Дон Жуан

Сьогодні я прийшов

не тим шляхом, не тим і вийти маю.

(Подається до дверей у сусідню салю.)

 

Анна

Куди ви?

 

Дон Жуан

Я лиш хочу те зробити, що вчора обіцяв.

 

Анна

Я свого слова додержала.

Я прийняла вас тута.

Нема чого вам надо мною мститись.

 

 

Чорновий автограф «Камінного господаря» містить величезну кількість дрібніших скорочень, різних виправлень, часом з кількох шарів - олівцем, чорнилом, знову олівцем і т. д. Усі вони спрямовані на ущільнення тексту, конденсацію думки, посилення динамічності дії.

Драматична поема «Камінний господар» 18 січня 1914 р. була вперше поставлена у Києві в театрі М. К. Садовського. Спектакль користувався великим успіхом (див.: Леся Українка. Документи і матеріали, с. 285).

Подається за першодруком.

 

 

 

 

 

_______________

 

 

 

Леся Українка

 

КАМІННИЙ ГОСПОДАР

 

 

020

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято