Читати книгу - "Щоденник наркомана"

що я вам говорив, леді Пендраґон, – зауважив він, підходячи до приймача. – Я дуже потрібна людина. Мене всі шукають, окрім поліції, – захихотів він. – І вони можуть вийти на мене тепер у будь-яку хвилину, бог його знає.

Враз, як тільки він почав говорити по телефону, то зробився серйозним.

– О, так, – мовив він у слухавку. – Справді, дуже прикро. Де? О четвертій? Добре, я там буду.

Він поклав слухавку. Увесь аж просяяв, повернувся до нас і простягнув руки.

– Мої дорогі друзі, – сказав він. – Це Боже провидіння, не інакше. Мій обід скасовано. Якщо ваше запрошення ще в силі, я буду найщасливішою людиною в Європі.

Ну, звісно, у Європі не може бути двох таких людей. Мені було вкрай нудно. Але нічого не залишалося, окрім як висловити скажену радість.

Лу щиро втішилася, від чого мені радісніше не стало. Вона спалахнула і почала швидку сонату.

– Давайте обідати тут, – сказала вона. – Тут інтимніше. Я терпіти не можу їсти публічно. Я хочу танцювати, коли міняють страви.

Вона побігла дзвонити до головного офіціанта, а я дав Феклізові цигарку, нарікаючи на себе, що не подбав наперед і не підмішав до тютюну заряд тринітротолуолу.

Лу емоційно сперечалася з головним офіціантом. Вона перемогла за очками в кінці шостого раунду. За півгодини ми вже їли чорну ікру.

Не розумію, чому всі мають радіти чорній ікрі; втім, немає сенсу намагатися перешкоджати курсові, який тримає цивілізація. Я її їв; і якщо завтра обставини будуть такими ж, я знову це зроблю.

Кажучи безсмертними словами Браунінга: «Ти збрехала, Д’Ормеє, та я не засмучений». Більше того, це був незвичайний обід, важливий для майбутнього.

Це був безумовний успіх від самого початку. Ми були у своїй найкращій формі. Фекліз говорив вільно і невимушено, з легкістю шампанського. Він розповідав про себе і про свою дивовижну удачу у фінансових справах, але ні разу не зупинявся досить довго на конкретному сюжеті, щоб справити певне враження чи, якщо можна так сказати, дозволити коментар. Він пересипав свої розповіді найсмішнішими анекдотами і під кінець обіду перепросив за надмірне захоплення фінансовою операцією, до якої готувався останнім часом.

– Боюся, я буквально одержимий нею, – сказав він. – Та, знаєте, ця справа може суттєво покращити мій стан чи, скоріше, мої перспективи на майбутнє. На жаль, я не мільйонер, як ви, старий друже. Мої справи йшли дуже добре, але чомусь як прийшло, так і пішло. Та все ж я нашкріб двадцять тисяч для купівлі однієї восьмої частки у нафтовому проекті, про який я розповідав.

– Ні, – вставила Лу, – ви не розповідали нам про цей проект.

– Я впевнений, що розповідав, – засміявся Фекліз у відповідь. – Він міцно засів мені в голові, особливо після того, як скасували той обід. Розумієте, мені потрібно ще п’ять тисяч, і я збирався їх добути у цих хлопців. Єдина складність у тому, що я не можу позичити ці гроші просто так, під чесне слово, правда?! І я не хочу, щоб ці хлопці були повністю в курсі справи – вони просто заберуть усе собі. До речі, це нагадало мені одну дуже класну штуку, яку мені розповідали… – і він протріскотів дивовижну історію, яка не мала жодного стосунку до того, про що ми щойно говорили.

Я навіть не слухав, що там було. Мій мозок, з шампанським поверх усього іншого, працював дуже швидко. Його балаканина нагадала мені, що сьогодні або завтра я маю запросити телеграфом ще одну тисячу. Мене пройняло сильне підсвідоме роздратування. Чоловік так легко говорив про справи на мільйони, що я не зміг не визнати, що, за сучасними стандартами, я насправді дуже бідний. П’ять або шість тисяч на рік і, можливо, ще півтори тисячі від ренти, що дає маєток Барлі Ґрандж, а ще цей чортовий податок на прибуток і подібне. Направду, я недалеко втік від жебрака, а тут ще треба брати до уваги Лу.

Я завжди думав про коштовності, що це вульгарно. Перстень з печаткою і защіпка до краватки – для чоловіка, а для жінки – кілька дуже скромних вишуканих дрібничок – це максимум.

Утім, Лу була зовсім іншою. Вона могла вбрати на себе цього добра скільки завгодно й розкішно його носити. Вчора ввечері я купив їй пару сережок у «Картьє» – низка з трьох діамантів з дивовижним біло-синім кулоном у формі грушки. Коли вона їла, пила і говорила, вони злегка, у найвишуканішій манері, погойдувалися біля її шиї, і це не робило її вульгарною взагалі.

Я усвідомив, що як одруженому чоловікові моїм обов’язком було купити їй те перлове намисто з великою чорною перлиною посередині, а ще той перстень зі смарагдовим каменем. Як неймовірно вони б пасували до її волосся! І, звичайно, потім, коли ми повернемося до Англії, її потрібно представити при Дворі. Не те щоб ми, Пендраґони, не вважали це трішки принизливим – але це означає, що звичайно ж треба тіару.

А кравці, що шиють сукні, ви ж знаєте, які вони! Просто кінця і краю немає речам, які цивілізований чоловік повинен мати, коли він одружився! І тут я, з усіх боків, як не подивись, кандидат на допомогу для бездомних.

Я здригнувся і вийшов зі свого марення. Я набрався рішучості.

Лу істерично сміялася над якоюсь байкою про сліпого і свердло.

– Послухайте, Феклізе, – сказав я, – я б хотів, щоб ви трошки більше розказали про цю нафтову справу. Правду кажучи, я не такий уже багатий чоловік, як вам здається…

– Мій дорогий друже… – вимовив Фекліз.

– Насправді, я вас запевняю, – сказав я. – Звичайно, все було прекрасно, поки я молодикував. Скромні смаки, знаєте. Але ця маленька леді – зовсім інша справа.

– Ну, звісно, – дуже серйозно відповів Фекліз. – Так, я чудово розумію. Насправді, якщо можна так сказати, це ваш обов’язок – забезпечити собі й нащадкам безтурботне майбутнє. Але з грошима, як відомо, зараз дуже туго, особливо після війни. Що на додаток з обвалом іноземних валют, зменшенням купівельної спроможності грошей і тим фактом, що усе золото сховане у Вашингтоні, робить ситуацію доволі скрутною. Та, з іншого боку, для чоловіка зі справжніми мізками це лише одна із ситуацій, що відкриває додаткові можливості. Вікторіанський розквіт добробуту зробив усіх нас заможними без нашої особливої участі у цьому.

– Так, – визнав я, – здається, блискуча позолота цінних паперів почала лущитися.

– Ну, от що,