Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

13. Роман

— Я тільки-но переспала зі своїм шефом і в цьому ти винна! — чую я з передпокою і впізнаю голос Аліси. Мимоволі посміхаюся. Сподіваюся, що Дімка не зіпсує все цього разу.

Дуже хочеться дізнатися подробиці, але Аліса з Катею якось дуже швидко йдуть на кухню і закривають двері. І все, що я можу розібрати, це приглушені голоси та тихий сміх.

Ми з Костею та Андрієм граємо на приставці і я розумію, що сто років не проводив так час. Хлопці мені подобаються, вони жартівливо сперечаються, граючи у стрілялку. Поруч із ними я почуваюся, як удома. Раптом захотілося відвідати батьків, які мешкали за містом.

— Yes, — видав Андрій, вкотре побивши Костю у грі. — Три-нуль!

— Малий, не задавайся! Я просто сьогодні не виспався, тож трохи не у формі, — намагався відбитись Костя, хоча більше здавалося, що він намагається виправдатися. — Завтра вимагатиму реваншу!

— Просто визнай, братику, що ти старуватий для ігор на плойці. Реакція підводить! — бадьоро видав Андрій.

— Гей! — обурився Костя. — Ну, тоді, на правах старшого в сім'ї, я відправляю тебе робити уроки! І спати! Не забудь, що завтра вранці тренування. І пробіжка, кілометрів з десять побіжимо. Спущу з тебе три шкури, щоб навіть думок не було про жаби.

Судячи з усього, Костя увімкнув суворого старшого брата. Ось тільки на Андрія це не справило належного враження.

— Ти завтра підеш у школу? Чи принцеса?

— Скоріше за все я, ти так дістав сестру, що вона відправила мене. Хоча, я не залишу спроб її вмовити. Взагалі не хочу бачити мегеру і слухати годинну лекцію про те, що ми не можемо з тобою впоратися і хто з тебе виросте.

Сестра? Брат? Нічого не розумію. Здається, все не так, як я собі вигадав.

— Добре, — кивнув Андрій. — Краще б, щоби ти пішов. А то мегера Каті минулого разу винесла весь мозок.

Андрій побажав нам доброї ночі та вирушив на другий поверх, а ми з Костею залишилися вдвох.

— Гарний хлопець, правильний. І розумний, це одразу видно, — зауважив я.

— Так, Андрій молодець, тільки розгильдяй! Хоче стати лікарем, а з хімічкою не може домовитись. Хоча тут я не можу його звинувачувати, ми з Катею теж у мегери вчилися і не могли з нею потоваришувати.

— А ви з Катею давно разом? — закидаю я вудочку і ловлю здивований Костін погляд. Здається, хлопець не розуміє, про що я його питаю, але потім його очі спалахують і він починає сміятися.

— Понад двадцять п'ять років, — таки відповів він, ледве стримуючи сміх.

Мабуть, перехопивши мій розгублений погляд, Костя вирішив пояснити:

— Ми — двійнята.

— В сенсі?

— Ну, так буває, коли не одна дитина народжується, а дві, — засміявся Костя ще дужче. А я відчув, як тріскає струна напруги десь глибоко і я теж починаю сміятися. Легко та весело.

— Ніколи не думав, що нас із Катею сприймають як парочку, — продовжив Костя, крізь сміх. — Потрібно взяти на озброєння, допоможе відбиватися від нав'язливих шанувальників та шанувальниць.

— А хтось у неї є? — відчувши себе трохи вільніше, я продовжив видобуток інформації.

— Ігнат до неї клини підбиває, але він точно не для неї, — рубанув Костя, трохи примружуючи погляд і уважно, ніби оцінюючи, почав мене розглядати. — А чого раптом такі питання? Ти також хочеш залицятись до неї, чи що?

Костя перехопив мій погляд, ніби намагався зрозуміти, чи варто мені довіряти. Гаразд, ми теж не з боязкого десятка.

Я теж примружився, обмірковуючи, що відповісти. Приховувати свої наміри не хотілося, тим більше тепер міг перейти в активний наступ. Так і не підібравши достатньо переконливих слів, я просто кивнув.

— Май на увазі, моя сестра гідна найкращого. Вона дуже багато всього пережила, щоб я довірив її якомусь мудаку. За неї голову відірву, не подивлюся, що ти мій викладач, роботодавець і далі за списком.

Напруга хвилями походила від Кості. Він явно хотів мені навалити, хоча поки нібито не було за що було. А мені зовсім ірраціонально сподобалося, як він боронить свою сестру. Було в цьому щось справжнє. Правильне. А ось його слова про те, що Катя багато чого пережила, мені не сподобалися. Я чомусь думав, що вона дівчинка-квіточка, яка тільки почала розпускатися. Завжди усміхнена, сміється часто. Несподівано захотілося сховати її від усього світу, щоб вона ніколи не стикалася з його жорстокістю. Це почуття було для мене настільки новим, що я трохи розгубився.

— Я не вчиню нічого, чого вона не захоче. Не хвилюйся, — впевнено глянув на Костю.

— Добре, але якщо вона плакатиме через тебе, я забуду про те, що ти мій бос і викладач…

— Домовилися, — я простяг Кості руку і він потис її. Здається, мене щойно схвалив брат майбутньої дівчини. Це ж перемога? Невелика?

Не встиг я як слід порадіти Костиному схваленню, як на порозі з'явилися дівчата. Аліса тримала в руках дві пляшки вина. Катя легко пройшлася кімнатою, щоб дістати келихи з шафи. Вони стояли на верхній полиці та вона підвелася навшпиньки, намагаючись дістати. А я не міг відвести погляд від її ніжок та привабливої попки. От би підійти до неї ззаду і ... З хтивих думок мене витягнув смішок Кості, який він явно намагався придушити. Так, здається, мені дуже пощастило з братом майбутньої дівчини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍