Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"

Глава 13

- Я не втікаю, а лише кажу тобі правду. - сказала я, зухвало задираючи підборіддя. 

Мирослав лише посміхнувся кутиком губ. 

- Може ми уже підемо? - трохи роздратовано запитала. 

Я поглянула на небо, на якому вже був яскравий місяць. 

- Ходімо. - сказав чоловік, і розвернувшись попрямував в невідомому напрямку. 

Я швидко поспішила за ним. 

Ми йшли якимись хащами. Навколо лише дерева. 

Моторошно. 

- А ми не заблукаємо? - сказала я, трохи підійшовши блище до чоловіка.

Не зупиняючись і навіть не дивлячись в мою сторону, він відповів.

- Ні. 

Ми продовжили йти, та вже за хвилин 30 були на поляні. 

- Катю! Ну нарешті. - до мене відразу підбігла Маша. - Ми тут думали, тебе вже ніколи не побачимо. 

У відповідь я засміялася. 

- Не перебільшуй.

Ми всі сіли біля багаття, та ще хвилин 40-50 просиділи, та поговорила про все на світі.

Після цього почали збиратися речі, та відправилися до дому, а з нього відразу в комплекс. 

Завтра багато роботи, надіюсь без Морослава. 

Мені б розібратися з своїми почуттями до цієї людини. Його вчинки, не сходяться з забороною в офісі. А може він так поводить себе з всіма? Можливо я просто себе накрутила? Мені не дає спокою та стаття в інтернеті. Та ні, не може це бути правдою. А якщо і правда, як мені різниця? Хай робить, що хоче. Його життя, його правила. Я під нього стелитися не збираюся. 

Коли ми приїхали до комплексу і прийшли до себе в кімнату. Я відразу прийняла душ, переодягнулася в піжаму, та лягла спати. Маша в цей час тільки пішла до душу. 

Просинатися зранку зовсім не хотілося. За вікном сліпучо світило сонце. Я встала з ліжка, потягнулася, та попрямувала до душу. Прохолодний душ остаточно пробудить мене. Сьогодні лише початок тижня, а я вже стомилася. Швидше б вже вихідні. 

Коли я вийшла з ванної кімнати, Маша вже сиділа на ліжку. 

- О, доброго ранку. - сказала я. 

- Доброго. - вона обішла мене, та направилася до ванної кімнати.  

Сьогодні я одягла темно-синього кольору сорочку, та чорні джинси. Трохи нафарбувалася, додала прикрас, та парфумів.

Я постукала в кімнату до чоловіка. 

- Ввійдіть. - почулося з-за дверей. 

- Доброго ранку, Мирослав Антонович. 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍