Читати книгу - "Закохай мене в себе , Вікторія Вецька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ну тоді ти будеш все життя, чекати на секс зі мною, – з легкою іронією в голосі промовила я.
— Не кажи гоп поки не перескочиш! Минулої ночі ти вже хотіла мене, а це значить, що мені ще не довго залишилося чекати.
— Не забувай, що я була п’яна! І так я могла кинутися на будь кого. Навіть на Славу! – вимовила, та піднялася з-за столу.
— Але чомусь ти подзвонила мені, а не Славику! – мовив з ледь помітною посмішкою Максим.
— А ще я розповіла Славі те, чого не розповіла тобі сьогодні! Так що ви рівні між собою! І не думай, що тобі вдасться закохати мене в себе! – впевнено відповіла, схрестивши руки на грудях.
— Скажи в тебе було нещасливе кохання в минулому? Що ти зараз боїшся закохатися! Боїшся, що все повториться! Що тебе знову зрадять та використають! – серйозним виразом обличчя мовив Максим, дивлячись на мене.
— Звідки ти....
— Здогадався! Адже твоє тіло та душа говорять геть інше! Ти боїшся бути покинутою, і тому тримаєш мене на відстані. Але знай я не кину тебе навіть ціною власного життя! Я хочу бути поруч з тобою, захищати та підтримувати, незважаючи на все те що стоятиме між нами, – доволі серйозно прозвучали його слова.
В цей момент Максим дивився на мене, а я дивилася на нього і боялася щось сказати. Тиша між ними тривала не довго всього лише хвилину.
— Я мабуть піду! Дякую тобі за все! – вигукнула, взявши свою сумочку та попрямувала до виходу.
— До речі забув сказати, до тебе вчора мама вночі телефонувала! Просила, щоб ти їй передзвонила, – вимовив Максим вставши з-за столу
— Ти брав мій телефон! – знервовано скрикнула, обертаючись до Максима.
— Ну мені ж треба було відповісти на дзвінок, щоб мама не хвилювалася!
— І що ти їй сказав?! – дивилася, стривожено на Максима.
— Я назвав їй своє ім’я і сказав, що ти заснула в мене, – спокійно відповів він, дивлячись мені прямісінько в очі.
— А вона нічого в тебе не запитувала?
— Ні, – спокійним голосом мовив Максим.
— Хух добре! Але я мабуть піду! Квартира 23 будинок 3. Надіюсь вулицю ти знаєш?
— До вечора!
— До вечора! – вимовила, прямуючи до дверей.
Зайшовши зразу до квартири, мама вже очікувала мене.
— Ну і як ніч проведена з Максимом? – без привітань запитала зразу мама.
Та що ж їй не дає це спокою! Напевно злиться, що я була не з її любим В’ячеславом, а з Максимом.
— Не знаю як там минула ніч, але я спала! – вимовила впевнено, дивлячись на маму.
— Мирославо, якщо ти думаєш обкрутити мене навколо пальця. Не вийде! – сердито мовила вона, поки я знімала свої кросівки.
— Мамо! Ну чому ти мені не віриш? – запитала я, поклавши руки на мамині плечі.
— Бо я впевнена, що ти зробиш усе, щоб я відчепилася від тебе зі своїм Славком. Ти навіть друга попросиш зіграти роль твого хлопця, аби лиш я відстала. - Але як ти не розумієш доню, кращого чим Славко, чоловіка тобі не знайти. А я хочу щоб моя єдина донька, була щасливою! – дивлячись мені в очі мовила мама.
— Мамо я щаслива! – обійнявши маму сказала я.
— Доню в тебе вже щось було з чим Максимом? – запитала мама, взявши руками мене за плечі, пильно вдивляючись мої очі.
— Мамо, Максим порядний хлопець, і в мене з ним нічого не було.
— Ну якщо порядний то добре! А то такого хлопця, який нещодавно мені в парку нагрубив тобі не потрібно, – чітко промовила мама і сіла за стіл.
— А що хотів від тебе той хлопець? – поцікавилася, глянувши на маму.
— Я й не впевнена, що то взагалі хлопець, може то був молодий чоловік в костюмі з краваткою. Він попросив допомоги, але оглянувши його я зрозуміла, що йому просто немає що робити.
— А може і справді йому твоя допомога була потрібна?!
— Не хочу я про це згадувати! Дивись мені бо якщо ти на вечір приволочеш з собою друга, який геть про тебе нічого не знає і фото з поцілунком у вас немає. Я тобі Мирославко не повірю і швидко буду вживати дій.
Мені звичайно ці дії не сподобаються. Адже це будуть дії як зблизити мене з В’ячеславом. Добре, що в мене є папка в якій все про мене написано. Я зберігала її саме для таких днів, а фото ми після обіду зробимо, а зараз мені потрібно бігти до кіоску, бо вчора я туди так і не виходила працювати. Тому сьогодні потрібно бути там. А Максим розумник впевнена не розгубиться перед мамою і щось придумає.
Але дивитися йому в очі після того як він бачив мене голою, якось взагалі не хочеться. Адже тепер в його уяві я постійно буду така. За що я ненавиджу себе так це за те що, коли я п’ю, я зовсім не знаю міри. Та й п’ю я дуже рідко. Тоді коли вже немає сил терпіти ту біль та хочеться її заглушити алкоголем. Надіюсь вчора я окрім роздягання, нічого собі зайвого не дозволяла. Так все Миро зберися і приступай до роботи. Адже робота сама себе не зробить.
Максим
Я сидів за батьковим робочим столом, чекаючи на нього. Оглянувши його кабінет, який здався занадто розкішним для мене; на стінах висіли дорогі картини, дубові меблі, обтягнуті шкірою, все було переважно в коричнево-золотих тонах... Я ненавидів усе це! Мені більш подобалася простота та гармонія. І саме ця моя любов до простого неабияк дратувала батька. А все через те що я не поділяв його смаків, будучи не таким як він.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закохай мене в себе , Вікторія Вецька», після закриття браузера.