Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Ми дуже смачно поснідали ледь підгорілою фрітатою з куркою, овочами, сиром та в'яленими помідорами. Як же Максим вгадав з тими помідорами! Як знав! Ось від чого я отримую справжнісінький гастрономічний оргазм! Можу влупити банку сама. Ще одне кулінарне задоволення для мене — це свіженькі круасани! І це саме їх аромат я вловила разом з кавовим.

Сніданок був чудовим! А враховуючи невеличку шоу-програму перед сніданком — ранок загалом видався феєричним! Не так вже й погано бути заміжньою!

Цей день Максим присвятив виключно мені. Звичайно, найперше ми вирушили дивитись місто. Ми вирішили, що не будемо галопувати, щоб оглянути все за день, адже в цьому немає потреби. Ми тут надовго, судячи з усього. Отож, вирішили подивитися на красу, що поряд — я на Макса, він на мене. Жартую. Ми чудово пройшлись й подивились дійсно красиві місця: Пік та Бухту Вікторія, прогулялись набережною Цім Ша Цуй, зазирнули на Алею зірок, бо як же ж інакше.

А ввечері Макс запропонував влаштувати нашу власну персональну вечірку на пляжі з нагоди нашого весілля. Вдягнемо весільні вбрання, наберемо кошик смакоти та підемо слухати море. Якась навіжена ідея! Люблю таке! Чого чекаємо? Гайда!

Все склалося чудово! Ми чудово провели час разом. Разом з червоним вином, смачними наїдками, піснею морських хвиль, неквапливою розмовою про все на світі.

Згодом, поруч з нами розпочалась відкрита пляжна вечірка. ЇЇ влаштував задля реклами щойно відкритий неподалік великий туристичний комплекс. Туди міг зайти будь-хто й розважатись абсолютно безкоштовно. Люду було тьма. Не дивно, задурно хто відмовиться! Хіба що ми.

Коли розпочався весь цей рух, ми зазбиралися додому. Але якісь дуже милі молоді люди, побачивши парочку щойно одружених, накинулись на нас й буквально затягнули на дискотеку. Різноманіття коктейлів вражало. Діджей творив неможливе. Усі навколо були на такому позитиві, що здавалось десь тут загорілось величезне поле конопель й усі надихались досхочу. Може так і було. Ми чудово подуркували разом з усіма й тишком-нишком таки пішли додому. День був казковий!

Спати після такого категорично не хотілось. Ми вирішили переодягнутися й вийти на терасу. Виявляється, в цьому житловому комплексі є надзвичайне місце — відкрита дерев'яна тераса, яка наче висить на схилі. Верхів'я дерев з цікавістю заглядають до неї. Вигляд звідти абсолютно бомбезний! Макс захопив з собою плящину свого улюбленого напою. Якого не скажу. Та, навіщось, толстовку.

Як виявилось, “циган знає, що кобилі робить”. Я маю на увазі тут мав місце досить таки суттєвий протяг. Вдень у саму спеку це, мабуть, був неабиякий плюс. Але вночі при сильному вітрі могло бути холоднувато. Як сьогодні!

- Хочу тобі подякувати за цей день! Я в повному захваті! Мені все сподобалось! Абсолютно 100-відсотково класний день! - я говорила відкрито, що відчувала.

- Я дуже радий, що тобі сподобалось, — здається так само відверто відреагував Максим.

Ми пили його улюблений напій. Не скажу який. Насолоджувалися життям, цим днем, цією хвилиною, цим місцем, цим вітром. Раптом я подумала: “Як легко насолоджуватися життям, коли у тебе все супер! На маленькі негаразди на кшталт прохолодного вітру (що почав мене пробирати) просто не звертаєш увагу.” Не встигла я додумати цю свою сакраментальну думку, як відчула як мої плечі закутали теплою, як татові обійми, толстовкою.

Це Максим взяв свою кофтину, тихенько підійшов до мене та накинув її мені на плечі. Це було так приємно. Знати, що про тебе є кому потурбуватися. Я наче знову стала маленькою дівчинкою. Він ніжно розправив моє волосся по плечах.

Коли я повернулась до нього, так подивився на мене, що я відчула — тону. Тону у його ласкавих чарівних очах, забуваю себе у гарячих долонях, ладна життя віддати, аби бути з ним. Він повільно нахилився й торкнувся моїх губ. Спочатку ніжно-ніжно, ледь відчутно. Але все в мені відізвалось миттєво. А він розвивав цей поцілунок, вимальовував, як шедевр на полотні. Це нагадувало мені, як розпускається квітка троянди. Спочатку маленький ніжно-несміливий пуп’янок, потім пелюсточки повільно починають розгортатися у величну прекрасну квітку.

В голові, як птаха, що тільки-но опинилась в клітці, почало битися одне єдине слово "мій, мій, мій”. Нікому не віддам! Це було дуже схоже на одержимість, до якої я, як завжди вважала, геть не схильна. Перед очима постала Аніта. Її зацикленість на ньому, її майже наркотична залежність.

Магія миттєво зникла. Карета перетворилась на гарбуз. Ні, цілувався він так само майстерно. Було надзвичайно приємно, але рожева пристрасна мана розвіялась, як ранковий туман.

Але він здається цього не помітив. Здавленим, трохи хрипкуватим голосом, він запитав:

- Ти нічого мені не хочеш сказати? Може хочеш про щось попросити?

Таки дійсно нічого не помітив.

- Ходімо у ліжко, — відповіла я.

Він взяв мене за руку й ми пішли до себе. Як тільки ми опинилися у квартирі, він притягнув мене до себе. Але я була готова до цього. Закрила його настирні губи долонею, глянула йому прямо в очі й сказала: