Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

— Я в нормі,— відповіла вона.— Виходь ззаду у двір, там можна курити.

Вона провела Ванессу через вітальню, повз Сару й Метью, які зараз відверто кепкували з того, що Том лисіє.

Задню стіну маленького дворика вкривав плющ. У теракотових вазонах росли доглянуті кущики. Робін не курила, але поставила тут попільнички і кілька складаних стільців, а ще розставила свічки-таблетки. Метью неприємним голосом спитав, чого це вона гак дбає про курців. Робін чудово зрозуміла, до чого він хилить, але вдала, ніби не розуміє.

«Джемайма хіба не палить?» — спитала вона, прикидаючись здивованою. То була начальниця Метью.

«О,— розгубився той.— Так... так, але тільки на різних заходах».

«Ну, як на мене, у нас захід, Метте»,— люб’язно відповіла Робін.

Вона пішла по напій для Ванесси, а як повернулася, та підкурювала цигарку, звернувши красиві очі в бік Сари Шедлок, яка все сміялася з волосся Тома за щирої підтримки Метью.

— Це ота, так? — спитала Ванесса.

— Ота,— відповіла Робін.

Її потішив цей невеликий жест підтримки. Вони з Ванессою подружилися кілька місяців тому, коли Робін нарешті розповіла історію своїх стосунків з Метью. Доти вони обговорювали поліційну справу, політику й одяг, коли разом ішли ввечері в кіно чи до дешевого ресторану. Товариство Ванесси подобалося Робін більше, ніж товариство будь-якої іншої жінки. Метью, який спілкувався з Ванессою всього двічі, заявив, що вона «холодна», але не зміг пояснити, чому так вважає.

Ванесса мала різних партнерів; одного разу заручилася, але розірвала заручини, бо наречений їй зрадив. Іноді Робін думала, чи не вважає її Ванесса до смішного недосвідченою: жінкою, яка вийшла заміж за шкільного бойфренда.

Скоро до вітальні зайшло з десяток людей, колег Метью зі своїми парами. Всі, вочевидь, устигли відвідати паб. Робін дивилася, як Метью їх вітає, показує, де взяти напої. Він розмовляв гучно і насмішкувато, як завше під час походів у паб з колегами. Робін цей тон дратував.

Товариство швидко збільшувалося. Робін вітала гостей, показувала, де напої, виставляла нові пластянки і передала дві таці закусок, бо на кухні ставало тісно. Тільки коли прийшов Енді Гатчинс, вона відчула, що може розслабитися і трохи поспілкуватися з власними гостями.

— Я тобі приготувала спеціальні страви,— сказала Робін до Енді, показавши йому і Луїзі, де двір.— Це Ванесса, вона з поліції.

Ванессо, це Енді й Луїза... Енді, будь тут, я тобі все принесу, там нічого молочного.

На кухні Робін виявила Тома біля холодильника.

— Даруй, Томе, мені треба...

Він глянув на неї, тоді посунувся. «Вже напився,— подумала Робін,— а ще ледве дев’ята». З вітальні, де юрмилися гості, іржала Сара.

— Дай поможу,— сказав Том, притримавши двері холодильника, які ледь не вдарили Робін, яка нахилилася до нижньої полиці, де стояло частування для Енді — нічого молочного, нічого смаженого.— Боже, Робін, оце в тебе гарна дупа.

Робін випросталася, нічого на це не сказавши. За п’яною усмішкою вона бачила нещасливий настрій — ніби холодним вітром віяло. Метью розповідав їй, як сильно Том соромиться своєї лисини, навіть думає пересадити волосся.

— Гарна сорочка,— зауважила Робін.

— Оця? Подобається? То вона мені купила. У Метта теж така є, га?

— Е... не впевнена,— відповіла Робін.

— Не впевнена! — коротко та бридко загиготів Том.— А сті’ки заплатила за ті детективні курси! Вдома треба бути уважнішою, Роб.

Робін глянула на нього з сумішшю жалю і гніву, тоді вирішила, що сперечатися з настільки п’яною людиною немає сенсу, і пішла з тарілкою їжі для Енді.

Перше, що вона побачила, коли гості розступилися, щоб пропустити її у двір,— це що прийшов Страйк. Він стояв до Робін спиною і розмовляв з Енді. Поруч була Лорелея в червоногарячій шовковій сукні. Осяйне чорне волосся падало їй за спину, мов у рекламі дорогого шампуню. Виявилося, що поки Робін не було, в компанію пролізла Сара. Коли Ванесса побачила Робін, то смикнула кутиком вуст.

— Привіт,— сказала Робін, ставлячи тарілку на чавунний столик поруч з Енді.

— Робін, привіт! — озвалася Лорелея.— У вас така гарна вулиця!

— Правда ж? — відповіла Робін, поки Лорелея цілувала повітря біля її вуха.

Страйк і собі нахилився до неї. Його щетина зачепила її щоку, але губами він її шкіри не торкнувся. Він уже відкрив одну з шістьох бляшанок «Дум-Бару», які приніс із собою.

Робін подумки репетирувала, що саме скаже Страйкові, коли той завітає до її нової оселі: спокійні, буденні слова, щоб звучало, ніби вона ні про що не шкодує, ніби сталося щось, чого він не розуміє, і воно перетягнуло ваги на користь Метью. Також Робін хотіла розпитати Страйка про ту дивну історію з Біллі й задушеною дитиною. Однак Сара саме просторікувала про аукціонний будинок «Кристіз», де працює, і всі слухали її.

— Так, у нас третього числа виставлять на аукціон «Греблю»,— розповідала вона.— То Констебл,— люб’язно додала Сара для тих, хто не знався на мистецтві так само добре, як вона.— Гадаємо, піде за двадцять чи більше.

— Тисяч? — поцікавився Енді.

— Мільйонів,— з поблажливим пирханням відповіла Сара.

За спиною в Робін засміявся Метью, і вона автоматично відступила, щоб пропустити його в коло. Вираз його обличчя був захоплений — Робін помічала, що так завжди бувало, коли йшлося про великі суми грошей. Їй спало на думку, що саме про це Сара і Метью говорять, коли виходять на обід: про гроші.

— «Джимкрак» минулого року пішов більш ніж за двадцять два. Стаббс, третій з найдорожчих Старих майстрів, чиї картини колись продавалися.

Краєм ока Робін побачила, як Лорелея просовує руку з червоними нігтями в долоню Страйка, позначену шрамом від того самого ножа, що навічно лишив слід на руці Робін.

— Але це все так нудно, нудно, нудно! — нещиро поскаржилася Сара.— Досить уже про роботу! Хтось добув квитки на Олімпійські ігри? Том — мій наречений — аж казиться. Нам дістався пінг-понг,— вона скорчила смішну гримаску.— А вам лотерея що видала?

Робін помітила, як перемигнулися Страйк і Лорелея, і зрозуміла: вони виражають одне одному співчуття, що треба витримувати нудні розмови про олімпійські квитки. Раптом пожалкувавши, що вони взагалі прийшли, Робін пішла геть від товариства.

За годину Страйк сидів у вітальні й обговорював з кимсь із колег Метью шанси збірної Англії на європейській першості, а Лорелея танцювала. Робін, з якою він і словом не перемовився, відколи зустрілися у дворі, пройшла кімнатою з тарілкою їжі,