Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

Розділ 14. Несподіване зізнання. Софія

Приїхавши додому, я не могла заснути. Мій мозок переварював інформацію, отриману за тиждень. Я познайомилася з чудовим чоловіком, до якого нереально тягне, згодом виявляється  що цей чоловік мій бос і брат хлопця моєї сестри. Оце так! Санта Барбара відпочиває! І до чого був той поцілунок у них вдома? Я ж ясно дала зрозуміти, що не хочу змішувати роботу і особисте життя. Хоча, я так зрозуміла що він не з тих, хто слідує правилам. І хто йому Маша? Так багато питань і так мало відповідей. З такими думками я провалилася в сон.

На годиннику восьма ранку, треба вже підійматися. Зробивши вранішній ритуал у ванній, я пішла на кухню за порцією свого улюбленого лате з кокосовим сиропом та паралельно зробила яєчню для Аліси.

Поснідавши, ми пішли збиратись. Я одягнула персикового кольору сарафан майже до колін, із вирізом на ніжці до середини стегна, на тоненьких бретелях, зробила нюдовий мейк, зав’язала неохайну гульку, одягла іміджеві окуляри і взула, такого ж кольору як і сарафан, босоніжки на невисокому каблуці. Прихопила ключі від авто і попрямувала на паркінг. Аліса сьогодні їде сама, бо їй на десяту, а мені годиною раніше треба бути в кав’ярні.

Під’їхавши до кав’ярні, я помітила що машина Роста вже тут, а отже він в середині будівлі. Трохи повагавшись, я зайшла в середину, але окрім будівельників там нікого не було. Хм.. Де ж Рост?

Тільки я про нього подумала, як тут вхідні двері відчиняються і заходить він – Рост. Сьогодні він мав приголомшливий вигляд, як і завжди. Рост був одягнутий в темні джинси та білу футболку, яка окреслювала його рельєфи, на носі сонцезахисні окуляри, волосся розтріпане. Боже, який він сексуальний! Ще трошки і слинка потече. Так Софіє, отямся!

- Доброго ранку, Софіє! – Привітався першим чоловік.

- Доброго, Ростиславе Євгеновичу! – Кинула я.

- Я не знаю, яку каву ви п’єте, тому взяв, ту яку сам полюбляю. – Сказав, посміхнувшись, Рост.

Оце так! Навіть каву приніс, який турботливий. От і як цей чоловік може не подобатись?!

- О, дякую, від кави я б не відмовилась!

- Тримай. – Рост віддав мені паперовий стаканчик з напоєм.

Коли я відпила трохи кави, я ледь язик не проковтнула.

- Це що, лате з кокосовим сиропом? – Дуже здивовано запитала я.

- Так. Тобі не подобається? – Стривожено запитав Рост.

- Ой, ні, що ви. Навпаки, потрапили прямо в ціль. Це мій улюблений напій, ще зі студентських часів.

- Справді? – Здивовано кинув Рост.

- Так. Лате я полюбляю пити разом із шоколадним круасаном. – Мрійливо сказала я, аж слинки почались збиратись.

І лише зараз я помічаю в руках Роста паперовий пакетик, який він мені протягує. На мій величезний подив, я бачу там два круасани политі шоколадом. Рост одразу відповідає на моє німе питання, яке легко читається на моєму обличчі.

- Ти не повіриш, але я теж люблю поєднання кокосового лате і шоколадного круасана. – Відповідає чоловік.

А я вже нічого не кажучи, просто дістаю круасан і починаю його їсти, запиваючи лате. Це повне блаженство!

Після такого приємного сюрпризу від Роста та нашої трапези, я прийнялася до роботи. Пояснювала будівельникам чого хочу від них та показувала їм свої ескізи. Рост просто сидів і спостерігав за цим всім. Так і прийшла обідня перерва.

- Софіє, я йду зараз в ресторан неподалік, складеш компанію за обідом? – Звернувся до мене Рост.

- Чому б ні. – Погодилась я, адже добряче зголодніла.

Зайшовши в ресторан, до нас відразу підійшов офіціант.

- Доброго дня, Софіє! Вам як завжди: Крем-суп із море продуктами і «Цезар»? – Звернувся до мене Олег, з ним ми вже встигли познайомитися, адже я ходжу лише сюди на обідню перерву.

- Так, дякую! – Відповіла Олегові.

- А вам? – Звернувся він до Роста.

- Мені те ж саме! – Кинув Рост.

- Добре. Замовлення буде готове через п'ятнадцять хвилин. – Сказав Олег і пішов.

- Я бачу ти часто сюди навідуєшся. – Ствердно каже Рост.

- Останній тиждень я тут з’являюсь кожного дня.

- Зрозуміло, навіть встигла познайомитися з офіціантом. – Він це сказав з якоюсь ревністю, чи мені здалось?

- Так, Олег хороший хлопець, але не в моєму смаку.

- А хто ж в твоєму смаку?

- А вам це для чого?

- Перестань себе обдурювати, я ж теж тобі подобаюсь? – З посмішкою мовив Рост.

- А що означає теж? – Запитала я, уникаючи його питання.

- Ти мені подобаєшся, - сказав Рост і додав, - так само як і я тобі.

- Ви так в цьому впевнені, Ростиславе Євгеновичу? – Запитала з посмішкою.

- Так, впевнений.

На цьому наша розмова призупинилась, бо Олег приніс наше замовлення. І я одразу стала їсти, бо дуже зголодніла.

Розмову ми так і не продовжили. Після обіду ми пішли до кавярні. До шостої години ми працювали. Рост мені повідомив що хоче на другому поверсі літню терасу, тому я малювала ескізи, а Рост переглядав якісь папери.

Попрощавшись з босом і будівельниками, я вирушила додому. Аліси вдома ще не було, вони мали з Данею піти в кіно і сестра сказала що буде пізно. Я чекати її не стала, а просто завалилася спати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍